Четвер, 23 квітня 2026, 13:11

Поняття та принципи академічної доброчесності у ЗДО.

Консультація для педагогічних працівників

         Академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися усі учасники освітнього процесу під час навчання, виховання, викладання та провадження науково-педагогічної (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів освітнього процесу, та\або наукових (творчих) досягнень.   Дотримання академічної доброчесності педагогічними працівниками ЗДО передбачає:

-         повагу до здобувачів освіти, їхніх батьків та осіб, які їх замінюють, незалежно від віку, статі, стану здоров'я, громадянства, національності, ставлення до релігії, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявної судимості, а також інших обставин;

-         дотримання загальноприйнятих етичних норм, положень Конституції України, норм законодавства України, локальних нормативних актів закладу дошкільної освіти;

-         незалежність професійної діяльності від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

-         посилання на джерела інформації у разі використання ідей, методичних розробок, тверджень, відомостей, написання\узагальнення досвіду роботи, творчих робіт, розпорядчих документів;

-         дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

-         надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;

-         надання якісних освітніх послуг з використанням у практичній професійній діяльності інноваційних технологій у галузі дошкільної освіти, сучасних методів навчання;

-         обов'язкову присутність та активну участь на засіданнях педагогічної ради, колегіальну відповідальність за прийняті рішення;

-         дотримання правил внутрішнього розпорядку, трудової дисципліни, корпоративної етики;

-         дотримання законодавства із запобігання корупції та хабарництва;

-         збереження, поліпшення та раціонального використання навчально-матеріальної бази закладу;

-          об'єктивне та неупереджене оцінювання результатів розвитку, навчання і виховання здобувачів освіти за результатами педагогічної діагностики та моніторингу;

-          ефективне виконання педагогічними працівниками своїх посадових обов'язків;

-          постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання, самовдосконалення;

-         не розголошування конфіденційної інформації, інформації з обмеженим доступом та інших видів інформації відповідно до вимог законодавства у сфері інформації та звернень громадян;

 несення відповідальності за порушення академічної доброчесності

Четвер, 23 квітня 2026, 13:06

Як сформувати культуру академічної доброчесності у ЗДО?

Консультація для педагогів

Мовою законодавства академічну доброчесність визначає стаття 42 Закону України «Про освіту» - це «сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання». 

Доброчесність - це не лише про науку, а про довіру один до одного.

Існує кілька принципів академічної доброчесності (шість фундаментальних цінностей):

Довіра - батьки довіряють вихователю як професіоналу своєї справи та поважають його думку. Педагоги довіряють своєму директору і навпаки, колеги мають довіру один до одного.

Чесність - починається з окремих людей і поширюється на групу, колектив. Чесність з дітьми закладає основу доброчесності на все життя. Чесність на організаційному рівні забезпечує тон загальноакадемічної доброчесності.

Справедливість - діти, вихователі, адміністрація та інші працівники мають право розраховувати на справедливе відношення до себе та зобов'язані справедливо ставитися до інших.

Повага. Повага до інших - це повага чужої думки, незалежно від того, чи відрізняється вона від вашої, відкритість.  

Відповідальність - кожна особистість несе відповідальність за репутацію свою, свого колективу, свого закладу.

Мужність - це дії відповідно до своїх цінностей, незважаючи на страх.

До порушення академічної доброчесності належать: плагіат, фабрикація та фальсифікація даних, свідоме заниження або завищення оцінювання зусиль і досягнень дитини. Існує законодавчий і незаконодавчий наслідок за порушення академічної доброчесності. Так, за Законом України «Про освіту» педагога можуть позбавити звання, категорії чи права займати певні посади. За незаконодавчим наслідком - це зіпсована репутація, недовіра до освіти в цілому.

 Для успішного формування академічної доброчесності необхідно дотримувати чотири елементарних правила:

1.   Будьте доброчесними у роботі з дітьми.

2.   Не присвоюйте заслуги інших.

3.   Дотримуйтеся шести фундаментальних цінностей.

4.   Формуйте у дітей розуміння цінності праці.

Академічну доброчесність у дошкільній освіті допомагають виховувати відповідні громадяни, які розуміють значення чесності, співпраці.  

Використані джерела:  1. . https://ezavdnz.expertus.com.ua/933533 «Чотири поради, які допоможуть сформувати культуру академічної доброчесності у закладі». І. Кіндрат

2. https://vseosvita.ua/blogs/akademichna-dobrochesnist-v-doshkilnii-osviti-94538.htm

3. Інтернет ресурси.

Вівторок, 21 квітня 2026, 11:30

Допоможи собі сам!

Правила надання першої домедичної допомоги

для дітей старшого дошкільного віку

У старшому дошкільному віці (5–6 років) діти стають більш самостійними, але водночас зростає ризик дрібного травматизму. Навчити їх основам самодопомоги в умовах воєнного стану- це не про те, щоб зробити з них лікарів, а про те, щоб виховати впевненість та зняти паніку у критичній ситуації.

Дорослі створюють сприятливі умови для свідомого сприйняття дітьми правил безпечної поведінки:

• вдома (поводження з незнайомими предметами та речовинами, вогнем, електроприладами тощо);
• під час відпочинку на водоймі, в лісі, у парку;
• на вулиці (дотримання правил дорожнього руху, зустріч з незнайомими людьми, тваринами);
• в екстремальних умовах та під час надзвичайних ситуацій.

Батьки і педагоги ознайомлюють старших дошкільників з правилами користування телефоном, повідомляють номери телефонів основних служб допомоги «101», «102», «103», «104», привчають користуватися ними у разі потреби. Дорослі вправляють дітей у знанні своєї адреси, навчають звертатися по допомогу до працівників поліції у разі, якщо вони відстали або загубилися. В сім’ї та в ЗДО старших дошкільників навчають надавати першу домедичну допомогу при носових кровотечах, нескладних травмах, порізах, опіках, тепловому та сонячному перегріванні, обмороженні, забоях, укусах комах тощо.

Чому це важливо?

1. 1. Психологічна стійкість. Знання алгоритму дій («Що мені робити?») знижує рівень стресу та плачу під час травми.
2. 2. Час. У деяких випадках (наприклад, сильна носова кровотеча) кожна секунда важлива до моменту підходу дорослого.
3. 3. Формування відповідальності. Дитина вчиться прислухатися до свого тіла та розуміти наслідки своїх дій.

Що саме має входити до програми «Допоможи собі сам!»

Для дітей 5–6 років правила мають бути максимально спрощеними. Найперше правило - голосно покликати дорослого, навіть якщо дитині здається, що вона «сама впорається»: алгоритм «Клич на допомогу!».

Дрібні подряпини та садна

1. Вода - твій помічник. Промити ранку чистою водою.
2. Бруд – твій ворог. Не чіпати рану брудними руками.
3. Клич на допомогу. Голосно гукай: «Мені потрібна допомога».

Носова кровотеча

Малий, чого плачеш? Кажеш, ударився – і з носа кров потекла? Та пусте! Не переймайся, з усіма буває і швидко проходить. Отже витри сльози і допоможи собі сам.

1. Сядь! Сісти, трохи нахилити голову вперед і затиснути крила носа і так тримай (порахуй до 100).
2. Дихай. Дихай лише ротом. Розстебни сорочку чи плаття, щоб легше було дихати.
3. Не плач, бо сльози будуть потрапляти до носової порожнини і заважатимуть крові згорнутися.
4. Клич на допомогу. Голосно гукай: «Мені потрібна допомога».
5. Якщо ти вдома сам.Скрути тампончики з вати, зволож їх перекисом водню та встав їх у ніздрі – це затримає кров і прискорить загоєння.

Забиття, синець, гуля

Ти впав та забився? На лобі вискочила гуля? Чи ти шкутильгаєш зі свіжим синцем на литці? І боляче, і плакати соромно. А так хочеться, щоб тебе пожаліли… То пожалій себе і допоможи собі сам.

1. Холод. Прикласти щось холодне через тканину, або хоча б вологу серветку. До гулі можеш прикласти монетку і натиснути; але тисни так, щоб не було боляче.

2. Клич на допомогу. Голосно гукай: «Мені потрібна допомога».

3. Лягай у ліжко. Набив гулю і при цьому паморочиться голова та нудить – лягай в ліжко чи на лаву та попроси друзів покликати дорослих на допомогу.

Висока температура, лихоманка

1. Прохолодне повітря. Відкрий у кімнаті фрамугу для доступу свіжого повітря.

2. Багато пиття. Пий багато води чи іншої рідини (сік, компот, чай).

3. Спокій. Лязь у ліжко, вкрийся теплою ковдрою.

4. Клич на допомогу. Подзвони мамі і розкажи, що сталося.

Рана

Якщо ти впав і бачиш на ніжці чи ручці кров - не лякайся! Ти сильний і знаєш, що робити, тому допоможи собі сам:

1. Зупинись і вдихни. Не біжи далі. Сядь або стань зручно, щоб роздивитися ранку.
2. Поклич на допомогу. Голосно крикни: «Я впав, мені потрібна допомога!». Поки дорослий іде, починай діяти сам.
3. Вода - твій помічник. Якщо поруч є чиста водичка, обережно полий на ранку, щоб змити бруд і пісок. Важливо - не три рану руками!
4. Чиста серветка. Якщо маєш чисту хустинку або серветку, легенько притисни її до ранки, щоб зупинити кров. Тримай і порахуй до десяти.
5. Чекай на «лікувальний декор». Коли підійде вихователь або мама, вони допоможуть наклеїти яскравий пластир.

Опік

Ти торкнувся гарячого предмета чи облив руку окропом? Годі плакати! Негайно допоможи собі сам.

1. Геть від вогню! Негайно відсунься від гарячої плити чи чашки.

2. Шукай воду. Біжи до крана з холодною водою. Відкрий його (не надто сильно) і підстав обпечене місце під струмінь.

3. Рахуй до ста. Тримай руку під водою довго-довго. Вода забирає «злий вогонь» зі шкіри.

4. З’явився пузир. Якщо з’явились пухирі – у жодному разі не проколюй їх. Після води забинтуй опечене місце та звернись по допомогу до батьків чи іншого дорослого.

5. Клич на допомогу. Голосно гукай: «Мені потрібна допомога».

6. Дзвони! Якщо опік великий та дуже болить, а поряд нікого немає - набери по телефону номер «103», назви адресу, розкажи, що сталося та чекай лікарів.

Стороннє тіло в дихальних шляхах

Якщо ти відчув, що тобі щось потрапило у дихальні шляхи і щось заважає дихати – не лякайся і не панікуй! Ти ж «супергерой» – допоможи собі сам.

1. Кашель – твій рятівник. Починай голосно кашляти. Кашляй довго - це допоможе сторонньому тілу вистрибнути з твого горлечка назад.

2. Клич на допомогу. Якщо кашель не допоміг, голосно кричи: «Допоможіть!».

Порошинка в оці, опік склери

Тобі вітерець запорошив очі чи власна вія потрапила в око? Тобі неприємно та боляче? Не три очі брудними руками! А відразу дій - допоможи собі сам.

1. Покліпай. Часто-часто покліпай очима – сльози вимиють смітинку та промиють твої оченята.
2. Промий очі. Промий свої очі під краном прохолодною водою.
3. Подивись у дзеркало. Бачиш смітинку – постарайся легенько носовичком підштовхнути її у куточок ока, а тоді витягай. Незручно це робити самому – попроси дорослого.
4. Клич про допомогу. Якщо око дуже болить та пече – негайно звернись по допомогу до дорослих. Голосно гукай: «Мені потрібна допомога».

Тепловий (сонячний) удар

Тобі недобре від спеки? Важко дихати та темніє в очах? Не лякайся – допоможи собі сам.

1. Шукай тінь. Негайно йди під дерево, під навіс або заходь у приміщення, де прохолодно. Сонце зараз - твій ворог.
2. Зніми зайве. Розстебни комірець сорочки чи кофтини. Зніми теплий одяг.
3. Пий воду. Якщо маєш із собою пляшечку води - пий потроху, не поспішаючи. Можна також змочити водою хустинку і прикласти до лоба чи шиї.
4. Умийся прохолодною водою.
5. Поклич на допомогу. Зовсім млосно – сідай або лягай на підлогу чи землю та мерщій клич на допомогу.

                                        

Обмороження

Тобі так було весело грати на морозі, що ти не помітив, як перестав відчувати свої вушка, щічки чи ніжки? Злякався? Не треба боятися! Зосередься, згадай свої знання та допоможи собі сам.

1. Біжи у тепло! Не чекай кінця прогулянки. Негайно заходь у приміщення. Тобі потрібна «тепла фортеця».
2. Зніми мокре. Якщо рукавички чи шкарпетки мокрі від снігу - зніми їх якнайшвидше, коли зайдеш у тепло.
3. Пий тепле. Попроси у дорослого теплий (не гарячий!) чай. Він зігріє тебе зсередини. Лягай та накрийся ковдрою, щоб добре зігрітися.
4. Клич на допомогу. Пальці не гнуться, щоки чи вуха білі, а ти вдома сам – звернись по допомогу до сусідів. Зателефонуй батькам або виклич швидку допомогу. (Не можна: терти шкіру снігом, кусати її або пхати руки під гарячу воду чи на гарячу батарею! Це боляче і шкідливо).

Подряпина, невеликий поріз

     У перегонах з товаришем ти впав та обдер коліно? Дуже болить? Але ж ти вже великий, а отже, можеш терпіти, авжеж? Та з обдертим коліном бігати незручно, отже допоможи собі сам.

1. Вода - твій помічник. Якщо поруч є чиста водичка, обережно полий на ранку, щоб змити бруд і пісок. Промий ранку чистою водою чи шматочком вологої тканини. Важливо - не три рану руками!
2. Перекись водню. Тоненьким струменем лий перекис водню, якщо є поблизу, на ранку. Не бійся, якщо побачиш, як рідина спінилась – це гинуть мікроби та бруд.
3. Чиста пов’язка. Щоб до рани не потрапив бруд, закрий її пов’язкою чи заклей пластиром. Якщо нема бактерицидного пластиря, зроби маленьку подушечку з бинта і заклей навхрест звичайним лейкопластирем.
4. Клич на допомогу. Голосно гукай: «Мені потрібна допомога».

Укус комахи

Ти, звичайно, не дуже хоробра дитина, але боїшся бджіл, ос і джмелів. А ще, мабуть, чув про павуків та скорпіонів. Знаєш, дорослі їх бояться! Але можна боятися з розумом. Як це? Дуже просто – більшість тварин і комах кусаються, тільки захищаючись. Тому у першу чергу пам’ятай просте правило: не чіпай осиних гнізд, не турбуй бджіл у вулику, не намагайся спіймати джмеля на квітці – вони будуть захищати своє життя найпростішим способом – жалити! У бджоли жало з гачечком на кінці, тому воно залишається у місці укусу, але бджола при цьому гине. Пожалій бджолу – не дратуй її!

Але якщо тебе все ж таки вкусила якась комаха, то – допоможи собі сам.

1. Холод. Не розчісуй місце укусу комара, протри його вологою серветкою, приклади лід через тканину чи інший холодний предмет.
2. Зішкребти жало. Якщо тебе вкусила бджола, акуратно зішкребти жало нігтем чи тупим краєм книжної палітурки, не стискаючи його, якщо воно є (у ос його немає).
3. Приклади холод чи вологу серветку до місця укусу комара, бджоли, мурахи, оси, джмеля, щоб зменшити набряк і біль.
4. Клич на допомогу. Голосно гукай: «Мені потрібна допомога». .

Укус тварини (собаки, кішки)

Напевне, у тебе вдома живе собака або кішка. Це добре. Ти ж, мабуть, любиш із ними гратися? А ось скажи, чи буває у твого улюбленця поганий настрій? Ти знаєш, чому не можна торкатися безпритульних тварин? Як ти гадаєш, чому гарчить мама-собака, якщо хтось бере до рук її цуценя? А чи трапляється таке, щоб тебе подряпала власна ж кішка, якщо ти її дуже міцно до себе притиснув?

Добре, що ти знаєш відповіді на всі запитання. А тепер уяви собі ситуацію, коли тебе вкусила чужа (безпритульна) тварина. Уявив?Якщо сталася така неприємність, то в першу чергу – допоможи собі сам.

1. Вода - твій помічник. Промий місце укусу великою кількістю проточної води.
2. Клич на допомогу. Голосно гукай: «Мені потрібна допомога».

Як впроваджувати ці правила у ЗДО?

Навчання має відбуватися виключно в ігровій формі, щоб не налякати малечу. Важливо акцентувати увагу дітей на тому, що вони «супергерої», які допомагають своєму тілу, але дорослий - це їхній головний помічник, якому треба розповісти все як є.

Методи	Як реалізувати
Ляльковий театр	Лялька «поранилася», а діти підказують їй, що робити.
Картки-алгоритми	Візуальні схеми (піктограми) у куточку безпеки.
Практичні вправи	Тренування на іграшках (наклеїти пластир ведмедику).
Пісеньки-заклички	Короткі віршики, що легко запам'ятовуються (наприклад, про холодну воду при опіку).

П'ятниця, 07 листопада 2025, 22:14

Консультація для вихователів

Кваліфікаційні вимоги до професійних компетентностей педагогів ЗДО

Професійний стандарт вихователя закладу дошкільної освіти (далі – Профстандарт) є одним із ключових нормативних документів, що регламентує діяльність працівників цієї професії. Цим нормативом встановлено умови праці та допуску до роботи, затверджені кваліфікаційні вимоги до професійних компетентностей педагогів, які оцінюються під час атестації. 

Професійний стандарт – це затверджені в установленому порядку вимоги до компетентностей працівників, що слугують основою для формування професійних кваліфікацій. (ст. 39 Закону України «Про освіту»)

Документи, що надають допуск до роботи за професією

У Профстандарті врегульовано питання про документальне підтвердження освітньої та професійної кваліфікації вихователів та визначено перелік документів, які дають право на допуск до роботи. Згідно з ним у вихователя має бути наявними: 

• документ про освіту, що підтверджує професійну та освітню кваліфікацію (видані закладами вищої або фаховою передвищої освіти) за спеціальністю 012 Дошкільна освіта або за іншою спеціальністю галузі знань 01 Освіта/Педагогіка (за умови присвоєння професійної кваліфікації вихователя); 
• особиста медична книжка про проходження обов'язкового попереднього (до прийняття на роботу) та періодичних профілактичних медичних оглядів
• довідка про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду. Попередній огляд проводиться до працевлаштування на роботу, періодичний – один раз на п'ять років;
• атестаційний лист, сертифікат про проходження сертифікації педагогічних працівників, інші документи, що підтверджують наявність професійних компетентностей. 

Загальні компетентності

Профстандартом визначено шість ключових загальних компетентностей, які мають бути розвинені у вихователів ЗДО, та представлено їхню змістову характеристику. Цей перелік включає:

• громадянську компетентність (відповідальні та свідомі дії на засадах прав і свобод громадянина, реалізація своїх прав та обов'язків, усвідомлення цінності громадянського суспільства та необхідності його сталого розвитку)
• соціальну компетентність (організація міжособистісної взаємодії, робота в команді, спілкування з представниками інших професійних груп різного рівня);
• культурну компетентність (повага до української національної культури та мультикультурності у суспільстві, прояв національної культурної ідентичності та творче самовираження);
• лідерську компетентність (ухвалення ефективних рішень у професійній діяльності, відповідальне ставлення до своїх обов'язків, мотивування людей до досягнення спільної мети);
• підприємницьку компетентність (творчий пошук та реалізація нові ідеї, самопрезентація результатів своєї професійної діяльності,  планування та управління культурними та соціальними проєктами, критичне мислення, керування власним життям і кар'єрою);
• етичну компетентність (дії лише в межах професійної компетентності на основі етичних міркувань (мотивів), доброчесності, соціальної відповідальності, поваги до різноманітності та мультикультурності). 

Трудові функції вихователя

Одним із структурних елементів Профстандарту є опис трудових функцій (усього їх 4), професійних компетентностей, предметів та засобів праці, вимог до знань, умінь і навичок вихователя. Тож розглянемо, яка  теоретична база потрібна вихователю для реалізації кожної трудової функції.

Трудова функція №1. Організація, забезпечення 

та реалізація освітнього процесу.

Основною метою професійної діяльності вихователя є організація навчання, виховання та розвитку вихованців під час здобуття ними дошкільної освіти шляхом формування ключових компетентностей відповідно до Державного стандарту дошкільної освіти. Для її досягнення вихователь має формувати та вдосконалювати: 

1.1. Прогностичну компетентність.

Ця компетентність передбачає цілепокладання, самоорганізацію,  підготовку та планування освітнього процесу й прогнозування його результатів, документування професійної діяльності.  

Для формування та розвитку цієї компетентності потрібно мати та поповнювати теоретичну базу з таких тем:

• структурні компоненти освітнього процесу;
• види, типи, основні підходи до планування, їхні переваги та недоліки;
• специфіка планування освітнього процесу в різновікових групах;
• основи тайм-менеджменту освітньої діяльності та самоменеджменту;
• основи особистої ефективності;
• види та вимоги до документування професійної діяльності.

1.2. Організаційну компетентність.

Ця компетентність передбачає здійснення освітнього процесу державною мовою, вибір ефективних методичних форм, методів та засобів організацію ігрової (провідної) та інших видів дитячої діяльності, забезпечення здобуття освіти вихованців із ООП.

Розвитку цієї компетенції сприятиме наявність та вдосконалення таких знань:

• нормативно-правове забезпечення організації освітнього процесу, зокрема інклюзивного навчання в ЗДО;
• норми та стилі літературної української мови, використання усного та писемного мовлення;
• наукові основи та закономірності становлення та розвитку мовленнєвої діяльності дітей раннього та дошкільного віку;
• вітчизняні та зарубіжні концепції, теорії, парадигми дошкільної освіти;
• основи дошкільної педагогіки, дидактики, методики і технології дошкільної освіти;
• види дитячої діяльності та їхні характерні особливості;
• теорії провідних видів діяльності дітей раннього  та дошкільного віку;
• природа дитячої гри;
• основи психолого-фізичного розвитку дітей із ООП та способи виявлення індивідуальних потреб в освітньому процесі;
• технології індивідуального та диференційованого навчання;
• соціалізація вихованців із ООП під час освітнього процесу;
• види адаптацій і модифікацій освітнього  процесу, зумовлених особливими освітніми потребами дітей.

1.3. Оцінювально-аналітичну компетентність.

Ця компетентність передбачає здійснення та інтерпретацію результатів освітньої діяльності для адаптації й коригування освітнього процесу, визначення рівня сформованості компетентностей у вихованців відповідно до Держстандарту. 

Для формування цієї компетентності потрібно вдосконалювати обізнаність у таких сферах:

• засади здійснення моніторингу в освітньому процесі;
• технології проведення моніторингу якості освітньої діяльності та сфери застосування його результатів;
• методи оцінки результатів рівня сформованості ключових компетентностей вихованців та сфери їх застосування.

1.4. Предметно-методичну компетентність.

Ця компетентність передбачає формування у вихованців ключових компетентностей відповідно до Держстандарту.

Сформованість цієї компетентності демонструє обізнаність вихователя щодо таких тем:

• Державний стандарт дошкільної освіти, типова освітня програма для дітей раннього та дошкільного віку;
• теорії та технології когнітивного, фізичного, мовленнєвого, соціального та емоційного розвитку дітей раннього та дошкільного віку;
• основи загальної, вікової, дитячої, педагогічної психології, нейропсихології;
• загальна та дошкільна педагогіка.

Трудова функція №2. Участь у створенні, підтримці та розвитку здорового, безпечного, розвивального, інклюзивного середовища.

Побудова безпечного та здорового освітнього середовища у закладі освіти є пріоритетним напрямом державної політики. Аби забезпечити права дітей на освіту й охорону здоров’я та сприяти реалізації їхнього потенціалу, вихователь має розвивати:

2.1. Здоровязбережувальну компетентність.

Ця компетентність передбачає організацію фізичного та психологічного безпечного освітнього середовища.

Аби формувати цю компетентність, потрібно покращувати теоретичну базу такого змісту: 

• основи пожежної безпеки, цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, вимоги санітарного законодавства та нормативне забезпечення організації харчування;
• способи поведінки в небезпечних ситуаціях та фактори можливого ризику у приміщеннях і на території закладу освіти;
• симптоми, перебіг, способи передачі, інкубаційний період дитячих хвороб;
• порядок надання домедичної допомоги учасникам освітнього процесу;
• психологічна природа булінгу та способи його попередження,подолання.

2.2. Проєктувальну компетентність. 

Ця компетентність передбачає організацію та проєктування освітніх осередків за принципами універсального дизайну.

Аби ефективно розвивати цю компетентність, потрібно вдосконалювати знання за такими напрямами:

• принципи універсального дизайну та розумного пристосування в організації освітнього середовища ЗДО;
• особливості та принципи організації та зонування освітнього простору;
• призначення та розвивальний потенціал навчально-методичного та ігрового наповнення освітнього середовища.

Трудова функція №3. Партнерська взаємодія з

учасниками освітнього процесу.

Педагогіка партнерства є одним із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу. Аби організувати спільну діяльність на принципах рівності, добровільності та поваги, вихователь має формувати та  розвивати такі компетентності:

3.1. Психо-емоційну компетентність.

Ця компетентність передбачає здійснення самоконтролю, саморегуляції та толерантної взаємодії.

Для розвитку цієї компетеності слід приділити увагу вивченню таких тем: 

• теорія емоційного інтелекту;
• причини та ознаки професійного вигорання;
• толерантність та її сутнісні характеристики. 

3.2. Педагогічне партнерство.

Ця компетентність передбачає ефективну співпрацю та комунікацію в професійній діяльності, організацію командної взаємодії.

Розвитку цієї компетенції сприятиме вдосконалення таких знань:

• основи теорії соціальної та професійної комунікації (основи самопрезентації, комунікативні канали та бар'єри, інструменти для мотивування та залучення до співпраці);
• техніки ефективної комунікації та ведення переговорів, командної роботи, педагогічної фасилітації, ненасильницької взаємодій, інструментів медіації та діалогу, роботи з конфліктами, моделей та стратегій співпраці;
• засади професійного співробітництва з батьківською спільнотою, профільними фахівцями та професійними організаціями у сфері освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, охорони правопорядку, представниками територіальної громади та іншими зацікавленими сторонами щодо виконання трудових функцій;
• особливості організації, принципи та методи реалізації педагогічного наставництва;
• засади командної взаємодії під час освітнього процесу;
• принципи, завдання та функції, порядок організації діяльності команди психолого-педагогічного супроводу вихованців із ООП.

3.3 Морально-етичну компетентність.

Ця компетентність передбачає врахування культурних, релігійних, соціальних і мовних особливостей родини під час освітнього процесу, здійснення його незалежно від від власних поглядів, стереотипів та упереджень.

Для формування та розвитку цієї компетентності потрібно мати та поповнювати теоретичну базу з таких тем:

• основи морально-етичної та професійної етики вихователя;
• полікультурність суспільства, відмінності між людьми.

Трудова функція №4.

Професійний розвиток та самовдосконалення

Безперервний процес навчання сприяє вдосконаленню професійних якостей вихователя та триває впродовж усього періоду його професійної діяльності. 

Нагадуємо! Законодавством передбачено обов'язкове підвищення кваліфікації вихователів ЗДО не рідше одного разу на п'ять років загальним обсягом не менше 120 годин на п'ять років.

Для успішного виконання цієї трудової функції потрібні такі компетентності:

4.1. Здатність до навчання впродовж життя.

Ця компетентність передбачає проведення саморефлексії та самооцінювання власної діяльності, планування та реалізацію індивідуального професійного розвитку та самоосвіти.

Для розвитку цієї компетентності слід опрацювати такі теми:

• Професійний стандарт та вимоги до професійної діяльності;
• нормативно-правове забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
• сутність, зміст, методи та способи здійснення саморефлексії та самооцінювання власної професійної діяльності;
• основні принципи, функції, форми та методи самоосвіти.

4.2. Інформаційно-комунікаційну компетентність.

Ця компетентність передбачає орієнтацію в інформаційному просторі, ефективне використання ІКТ та електронних освітніх ресурсів в професійній діяльності, дотримання правил безпечної поведінки в цифровому середовищі.

Аби формувати цю компетентність, потрібно покращувати теоретичну базу такого змісту:

• нормативно-правове забезпечення використання ІКТ та електронних освітніх ресурсів в професійній діяльності;
• основи медіаграмотності, способи та правила використання сучасного медіапростору, культури користування мережею  Інтернет;
• особливості та санітарно-гігієнічні вимоги використання ІКТ в професійній діяльності;
• правила безпечної поведінки в цифровому середовищі, способи контролю контенту та реагування на ризики мережі Інтернет. 

Педагогічні працівники зобов'язані підвищувати професійну майстерність, але разом з тим вони мають право обирати види, напрями та суб'єктів підвищення кваліфікації. Приєднуйтеся до спільноти прогресивних освітян та отримуйте безліч цікавих ідей для натхнення!

 

Організація соціальної взаємодії направленої на гармонізацію дитячих взаємовідносин в інклюзивній групі ЗДО

Методичні рекомендації для педагогів інклюзивних груп

• Для ефективного розвитку соціальних вмінь у дітей з особливостями психофізичного розвитку створюйте таке середовище, в якому б усіх дітей сприймали і поважали.
• Пам'ятайте, кожній дитині властивий свій темперамент, рівень розвитку та індивідуальні особливості. Намагайтесь толерантно сприймати людські відмінності і навчати цьому малят.
• Дитина з ООП не повинна займати особливе становище в групі, вона має відчувати себе природно, досягати самостійності, наскільки це можливо. Створюйте таку атмосферу взаєморозуміння і взаємодопомоги між дітьми, яка б могла забезпечити дитині з особливими освітніми потребами можливість самоствердитися, набути певні навички соціальної поведінки.
• Сприяйте налагодженню дружніх стосунків дітей природним шляхом. Не намагайтеся примушувати дітей до дружби, оскільки такі взаємини мають розвиватися безпосередньо. Не приділяйте цьому питанню надмірної уваги й не занадто наполягайте на необхідності взаємодії дітей з особливими потребами та дітей із типовим розвитком. Такими діями ви можете закріпити у свідомості останніх думку про те, що дітям з особливими потребами необхідно допомагати, а не те - що слід налагоджувати рівноправні взаємовигідні соціальні стосунки.
• Вчіть дітей з повагою ставитися до однолітків і додержуватися норм поведінки під час взаємодії, поважати гідність дітей з особливими потребами. Наприклад, комусь можуть бути неприємні часті торкання. Інколи діти можуть ставитися до дітей з особливими потребами як до ляльок або домашніх тварин.
• Вчинки говорять більше за слова, а тому демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вихователь, помічник вихователя в групі ставитимуться до всіх дітей з повагою, вихованці діятимуть аналогічно. Якщо ж вони будуть бачити зверхнє, грубе або неуважне ставлення дорослих один до одного та до вихованців, вони будуть наслідувати це під час взаємодії з однолітками. Будь-які дії вихователя в групі не лишаються непоміченими й впливають на дітей.
• Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємній допомозі. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потребами мають не лише отримувати допомогу, а й надавати її іншим.
• Діти з недостатнім розвитком комунікативних навичок не можуть започаткувати гру, не вміють приєднуватися до неї. Для розвитку цих умінь потрібна цілеспрямована допомога педагога шляхом моделювання поведінки і підкріплення. Щоб заохотити дитину з ООП до гри, вихователь має приєднатися до гравців, залучити малюка, а коли він буде здатний самостійно гратися з однолітками, поступово залишити дітей. Інколи необхідне фізичне керування дітьми з ООП під час гри, доки вони не оволодіють мистецтвом самостійної гри.
• Діти, що не бажають гратися з однолітками, можуть боятися це робити, діяти дуже повільно або демонструвати агресивність. Щоб сприяти соціальному розвиткові таких дітей, пропонуйте дітям безпечне місце, звідки вони б могли спостерігати за діяльністю інших дітей. Часто малята багато чому навчаються в такий спосіб і можуть повністю долучитися до гри через спостереження. Використовуйте позитивне схвалення. Посмішка, кивок головою чи погладжування по спині дитини можуть бути ефективнішими, ніж голосні коментарі перед усією групою.
• Не примушуйте дітей брати участь у групових видах діяльності, а приділяйте їм індивідуальну увагу, щоб у них з'явилося почуття довіри, необхідне для колективної роботи.

Світ дітей з особливими освітніми потребами особливий та різнобарвний. Вони вчаться жити повноцінним життям, тому завдання дорослих - допомогти їм у цьому, але головне - не нашкодити дитині своїми стараннями. Тож давайте працювати разом і допомагати дітям адаптуватися в нашому непростому світі. І об'єднавши зусилля, ми впевнені кожна дитина знайде своє призначення в житті.