«Як виховувати культуру харчування у дітей дошкільного віку»

Організаційно найскладнішими режимними моментами в закладі дошкільної освіти можна вважати ті, які пов’язані з харчуванням дітей. Це – сніданок, обід, підвечірок, вечеря та моменти, безпосередньо пов’язані з ними, – підготовка до прийому їжі і дотримання правил столового етикету. Від харчування дитини безпосередньо  залежить її здоров’я. Тож знати, як правильно організовувати режимні моменти, пов’язані з цим процесом, надзвичайно важливо. Також не менше важливо створювати умови для успішного виховання культурно-гігієнічних навичок.

Необхідні умови:

• раціональна організації життя дітей у дитячому садку, що полягає у чіткості та своєчасності режимних процесів;
• позитивний приклад культури поведінки дорослих;
• систематичне вправляння у дотриманні вимог культури поведінки;
• єдині підходи щодо вимог до гігієни дитини в дошкільному закладі та сім'ї;
• контроль та корекція з боку вихователя, помічника вихователя, батьків якості виконання культурно-гігієнічних навичок;
• індивідуальний підхід до темпів оволодіння культурно-гігієнічними навичками конкретною дитиною.

Важливу роль при цьому відіграють і такі фактори як чистота приміщення, доцільність і зручність у використанні обладнання, посуду, якісне прибирання, провітрювання, естетика організації культурно-гігієнічних процедур. Режим дня забезпечує щоденне повторення гігієнічних процедур в той самий час, що сприяє поступовому формуванню у дітей навичок і звичок поведінки.

Підготовка до прийому їжі

Кожна дитина має знати, що найголовніше правило підготовки до прийому їжі - це чисто вимиті руки. Аби процес миття рук викликав у дітей лише позитивні емоції, варто супроводжувати його розповіданням веселих віршиків та історій. Старшим дошкільникам можна загадувати загадки.  Так, формуючи культурно-гігієнічні навички, одночасно можна збагачувати словниковий запас, розвивати мислення та пам’ять дитини.

Підготовка до прийому їжі містить кілька виховних аспектів. Одним з них є виховання самостійності й формування трудових навичок з господарсько-побутової праці. Починаючи  вже з молодшої групи, дітей слід привчати перед миттям рук наводити порядок в ігровому куточку чи в інших осередках групової кімнати, де вони гралися чи займалися іншими видами діяльності. Це може бути колективна праця або трудове доручення дитині чи групі дітей.

Важливо привчати дітей:

-  виконувати роботу старанно;

- розподіляти обов'язки в групі;

-   доводити розпочату справу до кінця.

У молодшій групі переважають індивідуальні доручення: розкласти серветки, ложки тощо. Уже з другого півріччя середньої групи вводять таку форму трудової діяльності, як чергування. Доцільно створити куточок чергових у вигляді стенда «Маленькі кухарики» («Наші помічники», «Смачного»), де будуть визначатися (за допомогою певних картинок, знаків) чергові на кожен день, а також міститимуться невеличкі сюжетні картинки (символічні зображення), що вказуватимуть дітям на їхні обов’язки й послідовність виконання певних дій. Доречно запровадити також систему знаків-оцінок за хороше виконання обов’язків чергового (наприклад, значок-смайлик з різним виразом емоцій на обличчі), що стимулюватиме дитину до якіснішого виконання трудових дій. Тут також має знаходитися одяг чергових (2 фартухи, косинка для дівчинки та чепчик для хлопчика білого чи будь-якого іншого світлого кольорів) та необхідне обладнання для даного виду праці (совочки та щітки із зручними ручками для згрібання крихт зі столу).

У старшій групі чергування стає систематичним. Чергові сервірують столи разом з помічником вихователя. Педагог має навчити дітей розподіляти обов’язки між собою. А якщо хтось завершив свою роботу першим – допомогти товаришу. Чергових слід налаштовувати на те, що вони мають закінчувати їсти раніше за інших дітей, інакше не встигнуть допомогти помічнику вихователя прибрати. Аби діти злагоджено працювали разом і охоче допомагали одне одному, вихователю слід вдумливо формувати пари чергових. Чергування дисциплінує дітей, формує в них почуття відповідальності. Вони навчаються взаємодіяти одне з одним, досягати бажаного результату в праці разом. Виконуючи обов'язки чергових, діти ознайомлюються з правилами сервірування  столу, його естетичним виглядом.

Важливий елемент виховання культури харчування - поведінка хлопчиків, яких потрібно вчити опікуватися дівчатками: відсувати стільчик, пропускати за стіл першими.

Організація процесу прийому їжі.

Насамперед слід дбати про здоров'я дітей, тому їжа має бути свіжоприготовленою і охолодженою до безпечної температури. Щоб діти  не вживали їжу холодною, другу страву помічник вихователя має роздавати в міру того, як діти закінчують їсти першу. В середніх та старших групах помічники вихователів піднімають чергових раніше для сервіровки столів. Їжу роздають лише після того, як діти одягнені та зачесані. Не можна, роздаючи їжу, ходити між столами з каструлею, коли за столами сидять діти. Весь посуд з їжею має стояти на роздатковому столі.

Важливо змалечку привчати дітей дотримуватися правил етикету за столом. Дорослим слід дбати про поставу дітей, стежити, щоб спина завжди була прямою.   Формувати у дітей культуру поведінки за столом слід власним прикладом.

Формувати правильні звички користування столовими приборами слід з раннього віку. Дітям віком до двох років бажано давати лише ложку, щоб вони спочатку навчилися користуватися прибором без гострих країв. Слід навчити дитину правильно тримати ложку, бо від правильної позиції пальців залежатиме, чи правильно дитина триматиме олівець, а потім ручку.

Починаючи з другого півріччя молодшої групи, вихователі мають навчати дитину користуватися виделкою, а в середній-старшій групі - виделкою з ножем.

Діти мають запам'ятати головне правило:

- якщо використовуєш ніж, тримай його у правій руці, а виделку - у

лівій;

- якщо ніж не потрібний, тримай виделку у правій руці.

Дітей слід навчати їсти м’ясо, розрізаючи його на частини ножем. На власному прикладі покажіть дітям, як це правильно робити. Зверніть увагу дітей на те, що виделку слід ставити до тарілки під нахилом, а не перпендикулярно, щоб вона не зісковзнула, і весь вміст тарілки не висипався на одяг або на підлогу. Не потрібно розрізати весь шматок м’яса на дрібні шматочки – правильно відрізати маленькі шматочки в міру потреби.

Ще раз наголосимо, що вихователь має їсти спільно з дітьми. Адже власний приклад – найефективніший прийом формування культури поведінки, зокрема й за столом.

Правила етикету

Столовий етикет - значно ширше поняття, ніж уміння користуватися столовими приборами. Тут важливі і правильна посадка за столом, і вміння користуватися серветкою й охайність і тактовність тощо. Дитина має чітко усвідомити, як слід поводитися, а чого робити не можна під час прийому їжі.

Як поводитися за столом

1. Сідати до столу охайними, причесаними, обов'язково з чистими руками.

2. Сівши за стіл, потрібно покласти полотняну серветку на коліна, щоб захистити одяг від забруднення та зібрати крихти хліба, які падають.

3. Перш, ніж почати їсти, слід побажати іншим «смачного».

4. Потрібно привчати дитину їсти охайно, не поспішаючи, добре пережовуючи їжу, не кришити і не впускати хліб, брати його з тарілки руками, але не міняти взятий кусок; дотримуватися того, щоб на столі і під столом під час їжі було чисто.

5. Постава за столом має бути правильна: пряма спина, не горблячись та не розвалюючись, не дуже близько до столу, і не далеко від нього, не ставити лікті на стіл, підошви розташовані паралельно підлозі.

6. Слід правильно користуватися всіма столовими приборами.

7. Ягоди з компоту слід їсти чайною ложкою.

8. Хліб потрібно відламувати маленькими шматочками.

9. Допомагати собі набирати їжу на виделку слід ножем, а якщо його нема - скоринкою хліба.

10. Потрібно відвернути обличчя від столу в бік свого плеча та прикрити рот серветкою, якщо хочеш чхнути або кашлянути.

11.  Пережовувати їжу слід із закритим ротом.

12. Можна руками брати деякі продукти: печиво, тістечка, фрукти.

13. Руки та губи слід витирати паперовою серветкою в міру потреби.

14. Після кожного прийому їжі слід дякувати.

15. Після кожного прийому їжі слід прополоскати рот водою.  

Чого не можна робити за столом

1.  Облизувати гострі предмети, бо це вкрай небезпечно.

2.  Розмовляти з повним ротом, голосно плямкати чи сьорбати.

3.  Ставити лікті на стіл.

4.  Гойдатися на стільці.

5.  Брати руками їжу та гратися нею.

6. Відкушувати великі шматки їжі, які неможливо пережовувати.

7. Заважати іншим дітям.

8.  Забруднені рот і руки слід витирати паперовою серветкою, а не полотняною.

9.  Не можна вставати із-за столу з їжею у роті.

Усі правила столового етикету можна опанувати за допомогою гри. Це може бути годування ляльки, сервірування столу, пояснення ляльці правил  поведінки за столом тощо. З дітьми старшого дошкільного віку можна спільно встановити  правила поведінки за столом, оформити їх у вигляді плаката й повісити на видному місці в груповій кімнаті. Використовуючи сучасні інформаційно-комунікативні технології, можна створювати рухливі анімації, презентації тощо.

Проте ще раз наголосимо, що найдієвішим методом є приклад власної поведінки вихователів, батьків та членів родини.

Правила для вихователя

Організовуючи режимні моменти, пов'язані з харчуванням дітей, необхідно подбати про позитивну емоційну атмосферу за столами.

Не можна гримати на дітей, насильно їх догодовувати. Якщо дитині не подобається якась страва, варто подумати, як зацікавити нею (наприклад, розповісти якусь захопливу історію про цю страву). Краще увімкнути тиху приємну музику, яка подобається дітям (музика сприяє підвищенню апетиту).

Не примушувати дітей сидіти за столом в очікуванні їжі.

Не можна утримувати дітей за столами, аж поки останній з них не закінчить їсти.

Не слід виправляти помилки дитини під час прийому їжі у грубій та різкій формі (наприклад: «Не плямкай!», «Як ти тримаєш виделку?», «Не криши!»).

Вихователі груп раннього і молодшого дошкільного віку повинні велику увагу приділяти формуванню культурно-гігієнічних навичок у дітей і вихованню в них самостійності. Навички у дітей цього віку нестійкі, тому про миття рук їм необхідно нагадувати або давати індивідуальні вказівки. А ще важливо показувати правильний спосіб дій, адже діти у всьому наслідують дорослих. З дітьми доречно проводити ігрові заняття та  розваги, наприклад: «Подорож  до країни чистоти», створювати ігрові ситуації «Боротьба із Бруднульками», організовувати конкурси «Найчистіші руки» тощо.

А щоб заохотити старших дітей дотримуватися  встановлених правил прийому їжі, запропонуйте їм змагання на кращого знавця столового етикету і вручіть переможцю цікавий приз. Важливо, щоб діти дотримувалися  правил не з примусу, а свідомо. Лише в такому разі вони будуть привласнені дитиною і згодом займуть своє місце у її системі цінностей і внутрішніх мотиваторів.
Навчання дітей чергуванню по їдальні

1. Чергові діти, попередньо ретельно вимивши руки з милом, одягають відповідний одяг та головні убори.

2. В цей час помічник вихователя викладає на роздатковий стіл серветниці з паперовими серветками, хлібниці, столові прибори (ложки, виделки, ножі) у спеціальних ємкостях, тарілки для першої страви, чашки.

3. Діти вдвох накривають кожен стіл скатертиною чи стелять індивідуальні серветки для сервірування столу (тканині чи пластикові) та домовляються між собою про те, хто які столи сервірує.

4. Помічник вихователя розкладає хліб у хлібниці.

5. На підготовлений стіл у такій послідовності чергові ставлять:

- серветниці з паперовими серветками (у центрі столу);

- хлібниці з хлібом (у центрі столу біля серветниць);

- чашки (ближче до центру столу навпроти місця дитини);

- тарілки для першої страви (навпроти місця дитини);

- столові прибори (ніж - праворуч від тарілки; ложку - праворуч від ножа; виделку - ліворуч від тарілки).

Навчаючи дітей розкладати прибори, слід робити це почергово з кожним їх видом, це забезпечить чіткість та правильність виконання завдання дитиною. Так, спершу один черговий бере ємкість з ножами та розкладає їх в певному місці за тими столами, які він обслуговує; другий черговий в цей час розкладає виделки за своїми столами; далі такі ж дії проробляються і з іншими приборами.

6. Помічник вихователя першу страву наливає у тарілки.

7.Чергові запрошують дітей до столу та бажають усім смачного (діти старшого дошкільного віку можуть оголосити меню, попередньо довідавшись про це у вихователя).

8. Після завершення прийому першої страви тарілки прибираються зі столу Далі дітям подається друга страва, яка стоїть у тарілках на роздатковому столі.

9. Після повного прийому їжі дітьми чергові зчищають її рештки з тарілок, складають їх одна на одну. Спеціальними щітками згортають крихти у совки, забирають зі столів чашки, сервертниці та хлібниці, складають скатертини або серветки.

10. За необхідності та враховуючи вік й індивідуальні можливості чергових дітей, можна доручати їм підмести навколо столів до того, як помічник вихователя зробить вологе прибирання.

Що і як їдять

• Ковбасу, яку подали неочищену, очищають на тарілці ножем, притримуючи виделкою. Шматочок ковбаси притискують до тарілки виделкою, а ножем надрізають і знімають шкірку. Бутерброди їдять, відкушуючи, а не відломлюючи шматки.
• Омлет, котлети їдять ложкою або виделкою.
• Запеканку їдять тільки веделкою ( мл.гр-ложкою) притримуючи ножем.
• Від м'яса відрізувати невеликі шматки, починаючи з того боку, який ближче, притримуючи веделкою перевернутою виємкою донизу. Крутити м'ясо на тарілці, відрізувати з різних боків, не слід.
• Печеню ( жаркое) їдять за допомогою ножа і виделки.
• Котлети, смажене м'ясо, шніцелі не розрізають одразу на шматочки. Дрібні шматочки швидко холонуть і втрачають смак.
• Круті яйця чистять до кінця, розрізають вздовж на дві половини, потім їдять виделкою і ножем.
• Смажену рибу їдять за допомогою веделки, яку тримають у правій руці, в ліву руку беруть шматочок хліба та притримають рибу, веделкою видаляють кістки і їдять рибне філе.
• Кашу їдять за допомогою десертної ложки.

ПРАВИЛА

підготовки та прийому їжі в ЗДО.

Пам'ятка для помічників вихователів .

Що взяти на замітку помічнику вихователя:

1.  Перед роздачею їжі помічник вихователя ретельно протирає поверхню столів гарячою водою (з милом), після чого миє руки з милом і одягає спеціальний одяг для роздачі їжі.

 2.  Перед прийомом їжі і в процесі його завжди створювати спокійну і доброзичливу обстановку (виключаються музика, голосні розмови, зайві шуми, покарання, нотації, танці, фізичні вправи, рухливі ігри тощо).

3.  Важливий фактор в організації харчування - точне дотримання часу кожного прийому їжі (в дитини виробляється рефлекс на час прийому їжі і в шлунку починає активно виділятися травний сік).

 4.  Чергові перед чергуванням ретельно вимивають руки з милом два рази (під контролем дорослого), одягають чисті фартушки, косинки (ковпачки).

 5.  Дотримуватися послідовності сервірування столів (розкласти індивідуальні серветки; поставити вазочки з квітами (за бажанням); поставити хлібниці; серветниці; блюдечка, чашки, тарілки; розкласти ложки, виделки, ножі (з середньої групи).

 6.  Діти, чергуючи по столовій, роздають хліб, друге блюдо, третє блюдо.

 7.  Після їжі кожна дитина має прибрати свій посуд (старша група), а чергові -хлібниці, серветниці та змести крихти.

8.  Діти миють руки перед самим обідом два рази з милом, насухо їх витирають індивідуальними рушниками і охайними сідають за столи, на яких вже стоїть перше блюдо, лежить хліб.

9. Їжу треба подавати теплу (50-60° ) .

10. Категорично забороняється відправляти чергових з прогулянки перед обідом на 10-15 хв раніше від повернення решти дітей.

11. Не заставляти їсти дитину насильно (це може викликати стійку негативну реакцію на їжу). Краще вияснити причини зниження апетиту (перезбудження чи перевтома, мала рухливість на прогулянці, початок захворювання тощо). Намагатися створити умови, за яких би дитина виявила бажання їсти.

12.  Не дозволяти дітям багато пити перед обідом, так як вода частково заповнює шлунок і дитина з'їдає менше норми. Дозволяється запивати страви у ході прийому їжі.

13.  Під час прийому їжі дітей варто постійно заохочувати.

14.  Не можна підганяти дітей, бо недостатньо пережована і змочена слиною їжа погано засвоюється організмом.

15.  Під час їжі вихователі повинні постійно слідкувати за поставою дітей, діти повинні сидіти на закріплених за ними місцями.

16.  Закінчивши прийом їжі, дитина дякує, виходить із-за столу, не чекаючи завершення їжі іншими дітьми.

 17.  Серветкою слід витерти спочатку рота, потім руки (за потребою) і, склавши її вчетверо, акуратно покласти біля своєї тарілки (не у тарілку).

18.  Посуд для їжі повинен бути фаянсовий, без тріщин і зазорів. Посуд з пластмаси заборонений (лише у якості хлібниць, серветниць).

19.  Фартушки, ковпачки, косинки перуться щотижня, серветки - щодня.

 

 

 

 

 

Сьогодні в старшій групі ЗДО передбачається індивідуально-групових занять на рік з підготовки руки дитини до письма (1 раз на тиждень). Важливого значення слід надавати індивідуальним заняттям з підготовки руки дитини до письма. Окремі завдання рекомендується планувати у складі занять з грамоти та математики з використанням зошитів з друкованою основою, рекомендованих Міністерством освіти науки України. Як окремі заняття, підготовку руки дитини до письма слід планувати у другу половину дня тривалістю до 10 хвилин (тривалість вправ з проведення ліній 5-6 хвилин; решта часу йде на показ, підготовку, перевірку, аналіз зробленого).

Підготовка руки дитини до письма передбачає розвиток п'ясті руки й дрібних м'язів пальців (за А. Богуш) : 

- координація рухів руки, пальців, очей, передпліччя;

- розвиток окоміру (вміння визначити центр, середину, підпорядкувати рухи руки,очей, контролю свідомості);

- розвиток просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над - під лінією, між лініями);

- вміння проводити протягом 0,5хв  безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті.

Система вправ з підготовки руки дитини до письма (за А. Богуш):

І квартал - вправи на проведення прямих і похилих, ламаних, вертикальних і  горизонтальних ліній (в зошиті в одну лінійку, пізніше в зошиті в рідку сітку (косу лінійку);

ІІ квартал - вправи на проведення округлих, напівовальних та овальних ліній;

ІІІ квартал - безвідривне проведення ліній (різні види штриховки: прямими вертикальними і горизонтальними лініями; штрихування геометричних фігур та предметів прямокутної, квадратної, циліндричної форми; коса штриховка геометричних фігур і предметів овальної форми; штрихування уривчастими короткими лініями; штрихування на - півовалами, спіральними лініями; штрихування лініями з петлями трикутника, овала, кола; штрихування зображення крапками; змішане штрихування (див. А. Богуш «Готуємо руку дитини до письма». - Тернопіль: Мандрівець, 2009).

Крім вправ вихователі можуть використовувати зорові і слухові диктанти у роботі з дітьми. Зважаючи на складність такого виду діяльності з підготовки дитини до письма для 5-6-річних дітей, варто проводити протягом заняття фізкультпаузу - включати вправи для пальців рук, на правильне дихання, поставу, гімнастику для очей тощо. Корисно рухи виконувати під музичний супровід. Тривалість фізкультпаузи - 60-80сек. До фізкультпаузи доречно включити також 3-4 вправи на потягування, мета яких - впливати на скелет, грудну клітку, плечі, передпліччя, тулуб, кисті рук.

Методика навчання дитини 5-6 років письма

(за  Федієнко В. А.):

Щоб рука дитини «слухалася» під час письма, її слід підготувати до цієї діяльності.

• На першому етапі слід пропонувати різноманітні ігри-вправи «з пальчиками»:

-  пальчики танцюють на столі;

-  пальчики грають на піаніно, скрипці, барабані;

-  пальчики крокують на столі;

-  проведи лінію пальчиком;

-  напиши букву в повітрі та інше.

• На другому етапі слід включати ігрові завдання на штрихування різних форм, букв.
• Третій етап - написання елементів друкованих букв у зошитах в клітинку.
• Четвертий етап - письмо в зошитах в клітинку, косу лінію (за зразком, списування з книжки, написання під диктовку).

(див. , , Федієнкове спілкування. Частина 1,2. Для дітей старшого дошкільного віку. Робочий зошит з розвитку мовлення.: Вид. дім «Школа», 2004).

Дітям пропонуються вправи з підготовки руки до письма, використовуючи в ДНЗ як олівці, так і кулькову ручку. Богуш рекомендує в дитячому садку дітям писати кольоровими олівцями і простим м'яким олівцем з коротким вістрям. Олівець рекомендується брати так, як ручку в школі, трьома пальцями: великим, вказівним і середнім, не затискаючи між пальцями. Кінець олівця спрямовується у праве плече. Тримати його потрібно на відстані 2,5-3см від загостреного кінця. Вказівний палець не слід згинати.

Гігієнічні вимоги до занять з підготовки руки дитини до письма:

1.  Стіл і стілець повинні відповідати зростові дитини.

2.  Ноги повинні всією ступнею стояти на підлозі під кутом 450, рівно.

3.  Сидіти за столом прямо, не лягати на стіл і не обпиратися на спинку стільчика.

4.  Відстань від грудей дитини до краю стола має дорівнювати ширині долоні дитини, тобто 3-4см.

5.  Відстань від очей до зошита - 30см.

6.  Джерело світла повинно бути зліва.

7.  Зошит треба класти так, щоб початок рядка, на якому буде писати дитина, був на середині грудей (під кутом 45-500), поступово зошит лівою рукою пересувається вліво вгору).   

Використання інноваційних технологій

при підготовці дитини до письма

Під час підготовки руки дитини до письма можна використати елементи ейдетики, зокрема роботу з тактильними табличками. На думку Є. Антощука подібні вправи допоможуть легко вчити дітей малювати, писати, креслити. Наприклад, вправа «Покращуємо настрій»: дитина розташовує тактильні таблички перед собою від найнеприємнішого дотикового відчуття до найприємнішого. Якщо дитина з допомогою дорослого кілька разів правильно промалює завдання пальцем на приємній для неї поверхні, то, взявши олівець або ручку, намалює їх так само правильно і гарно.

Інклюзивна освіта

У нашому суспільстві є різні категорії дітей, частина з яких має проблеми, пов’язані з розвитком та здоров’ям. І, на жаль, сьогодні кількість таких дітей зростає. Кожна дитина має право на освіту, а отже, кожна дитина повинна мати можливість це право реалізувати. І реалізувати це право вони мають на рівні з іншими дітьми в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, національності та не зважаючи на соціальний та майновий стан, стан здоров’я, місця проживання.

В Україні діти з особливими освітніми потребами, здебільшого, здобувають освіту в спеціальних навчальних закладах. Проте, визнано, що діти, які здобувають освіту разом з однолітками у навчальних закладах загального типу, краще адаптуються до навколишнього середовища, оволодівають соціальними навичками, почуваються більш самостійними, потрібними у суспільстві.

Що ж дає інклюзивна освіта дитині з особливими потребами?

• Перебування в групі зі здоровими однолітками дає дитині з вадами можливість розвивати відповідно її віку комунікативні та соціальні навички.
• Щодо інтелектуального розвитку — заняття з залучення дітей з особливими потребами сприяють концентрації уваги дітей, посилення їхньої мотивації до навчання.
• Досвід успішного перебування в інклюзивній групі є добрим підґрунтям для подальшого освітнього залучення та підвищення кваліфікації протягом усього життя.

Перший етап залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загально-освітнього простору здійснюється у закладі дошкільної освіти.

Навчання та виховання дітей передбачає використання особистісно орієнтованих підходів у навчально-виховному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, ураховуючи вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання.

Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожної дитини для того, щоб вона почувалася неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.

Життя серед дітей допомагає таким дітям адаптуватись до нормальних життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження. З другого боку, діти, які їх оточують, та дорослі вчаться спілкуватися та працювати разом, формується почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а насамперед — прийняття та визнання.

Мета інклюзивної групи — дати всім дошкільникам можливість найбільш повноцінного соціального життя, активної участі в колективі, тим самим забезпечуючи найбільш повну взаємодію і турботу один про одного. Освітні програми залучення дають можливість малятам з вадами взаємодіяти зі звичайними дітьми, спостерігати за ними, наслідувати їх. Інакше кажучи, діти з особливими потребами можуть отримувати такий соціальний досвід, як і їхні здорові товариші. Крім цього в подальшому спокійно, не соромлячись, без остраху дитина зможе налагодити дружні стосунки з незнайомими людьми. Навчання в групах залучення корисне і для дітей без вад. Спостерігаючи за дошкільниками інклюзивних груп, я дійшла висновку, що починаючи з раннього віку здорові малюки починають розуміти, з якими труднощами зустрічаються їх ровесники, тому вони стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймають людські відмінності. Повсякденні контакти з дитиною з особливостями в розвитку, на мій погляд, сприяють розширенню соціального досвіду, можливо, навіть світоглядних меж звичайних дітей.

Процес адаптації до умов дошкільного закладу дітей з особливими освітніми потребами

Ми не раз замислюємося над тим, чому одні діти звикають до умов дитячого садка досить швидко, а іншим для цього потрібно чимало часу. Річ у тім, що усім дітям притаманні індивідуально – психофізіологічні особливості, які зумовлюють їхню поведінку, ступінь активності, емоційні реакції на певні ситуації.

Це стосується і дітей з особливими потребами. Переступаючи поріг дитячого садка для них все незвичне: відсутність близьких, незнайомі дорослі, багато дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення, незвичні умови.

Адаптаційний період дітей з особливими потребами умовно можна поділити на три етапи.

На першому етапі майже у всіх дітей спостерігаються ознаки нестабільності в емоційній сфері. Малюки відмовляються від спілкування з іншими людьми, від іграшок. До однолітків і вихователя ставляться байдуже або стороняться їх.

На другому етапі діти виділяють для себе вихователя. Вони починають відгукуватися на його звернення по імені, реагувати на ласку і пропозицію погратися.

На третьому етапі у малюків спостерігається інтерес до інших дітей.

Для кожної дитини адаптаційний період займає різні проміжки часу. Для одних це може бути тиждень, для інших декілька місяців. Все залежить від індивідуального розвитку дитини.

Важливу роль у процесі адаптації відіграють асистент вихователя і вихователь, їхні особистісні якості, чутливість до інших людей, потрібно щоб вони мали таку рису, як людяність, у якій поєднується серцева доброта з мудрою суворістю батьків. Адже вони є головними фігурами педагогічного процесу. Їхній особистий приклад – могутній фактор виховного впливу.

В своїй роботі ми користуємося принципом, що діти з особливими потребами, це звичайні діти, вони як і їхні однолітки вміють сумувати, радіти життю, гратися, спілкуватися з іншими дітьми.

А також намагаємося бачити сильні сторони і спиратися на них. Контролюємо форму спілкування, не припускаємо зверхності.

Свою роботу організовуємо так, щоб сформувати толерантне ставлення до дітей з особливими потребами, не робимо різницю між ними та їхніми однолітками. Ніколи не ділимо дітей за принципом – здорові та інваліди, а також не використовуємо ці терміни. З боку здорових дітей може виникати безліч запитань щодо дитини з особливими потребами. Це зумовлено як незвичністю дитини, так і властивістю для всіх дітей допитливістю. У такій ситуації педагоги мають чесно, тактовно та коректно відповідати на їхні запитання.

Також педагоги мають створювати демократичну атмосферу і всіляко сприяти формуванню дружніх стосунків між дітьми. У своїй роботі ми стикалися з проблемою, коли діти з типовим розвитком намагалися все робити замість своїх товаришів з особливими потребами , їхнє бажання зрозуміле, адже їм хотілося допомогти , підтримати їх, але така надмірна допомога може призвести до нездорової залежності. Адже основною умовою перебування дітей з особливими потребами в дошкільному закладі є розвиток соціалізації, самостійності.

Формування соціальної адаптації у дітей з особливими потребами відбувається як на спеціальних заняттях, так і під час гри і спеціально організованої вільної діяльності, при виконанні режимних моментів.

Перед навчанням необхідно визначити, що уміє дитина. Як правило уміння і розвиток оцінюються за такими критеріями:

1. Як дитина спілкується і наскільки в неї розвинуті соціальні навички ( поведінка в колективі, взаємодопомога);
2. Як вона себе обслуговує – їсть, одягається, роздягається;
3. Розвиток великої моторики – як дитина ходить, бігає, стрибає;
4. Розвиток дрібної моторики – вміння користуватися дрібними предметами, передавати їх з руки в руку, виконувати завдання , які потребують координації зору;
5. Розвиток мови – до уваги береться не лише словниковий запас, але і вміння висловити свою думку;
6. Розуміння мови - уміння виконувати прохання, швидкість реакції на них.

Діти з особливими потребами – звичайні діти, але існують фактори, що ускладнюють навчання:

• Відставання в моторному розвитку - у розвитку тонкої і загальної моторики;
• Можливі проблеми зі слухом і зором;
• Проблеми з розвитком мови;
• Слабка короткочасна слухова пам'ять;
• Більш короткий період концентрації;
• Труднощі в оволодінні і запам'ятовуванні нових понять і навичок;
• Труднощі в умінні узагальнювати, міркувати і доводити;
• Труднощі зі встановленням послідовності (дій, явищ, предметів тощо).

Загальні рекомендації щодо роботи з дітьми з особливими потребами

1. Варто створити для роботи спокійну атмосферу:
   • Міміка та пантоміміка (жести) відіграють важливу роль в установленні контактів;
   • Жести мають носити відкритий доброзичливий характер;
   • Не слід перехрещувати руки на грудях, ховати їх за спину або у кишені.
2. Варто намагатися налагодити доброзичливий, партнерський контакт:
   • Свою роботу треба починати з усмішки;
   • Ні в якому разі не можна настроюватись на почуття жалю або зверхності, тим паче нехтувати дитиною - ваше обличчя і жести вас видають.
3. Особливі діти мають своє психологічне життя:
   • Потрібно коректно увійти у внутрішній світ дитини;
   • Треба м'яко зацікавити дитину у грі або іграшці, завданні;
   • Варто використовувати дидактичні ігри, роздатковий матеріал, мозаїку, конструктор та інше;
   • У процесі гри доцільно включати елементи корекції,порушень мовлення;
   • Особлива дитина піддається впливу страхів більше, ніж здорова;
   • Варто повсякчас підбадьорювати дитину;
   • Слова «не вмієш», «злякався», «у тебе не вийде» потрібно виключити з розмови.

Найважче завдання має два негативні наслідки:

1. Особисті відчуття дитини. Якщо вони будуть негативними, то невдача породжуватиме невдачу, і дитина не захоче робити повторну спробу;
2. Реакція дорослого на невдачу дитини.

Діти дуже чутливі і відчувають вашу реакцію розчарування чи незадоволення результатом. Більше того, вони сприймають це як незадоволення ними самими. Як наслідок, у дитини формується негативне ставлення до навчання у всіх його можливих варіантах, страх зробити помилку, страх невдачі. Завдяки цьому підходу у дитини з’являється можливість успішно впоратися з будь-яким завданням. Крім того, перебування дитини в ситуації успіху робить для нього заняття цікавим та захоплюючим. Дуже важливо розуміти, коли настав момент допомогти дитині, а коли потрібно зачекати, поки вона сама спробує впоратись із завданням, оскільки ціль навчання – формування самостійності й наполегливості в процесі пошуку варіантів рішення. Однак рівень складності завдання завжди повинен бути адекватним. Поступово можна завдання ускладнювати, в міру того як дитина зможе успішно його виконувати. Пріоритетним є емоційний стан дитини, її позитивне ставлення до занять.