Сторінка музкерівника

Інтернет-ресурси для дітейдошкільноговіку, 
їх
батьків та вихователів
Українськіпізнавальнісайти

Найбільшаосвітня платформа для дошкільників www.learning.ua/

Вчи.юа – онлайн-платформа, де діти старшого дошкільноговіку та учніпочатковихкласіввивчають математику в інтерактивнійформі - hvchy.com.ua/

РОЗУМНИКИ. Педагогічніігри – захоплюючінавчальніпрограми - rozumniki.info/

«Весела абетка» - http://abetka.ukrlife.org/ - українськіабетки, казки, читанки, скоромовки, загадки, прислів’я.

Авторський блог – http://natalyagurkina.ucoz.ua -  Наталя Гуркіна – казки, загадки, вірші для дітей.

«Левко» - http://levko.info - дитячий сайт, щопропонуєбагатийвибірдитячихігор, лічилок, загадок, віршів, казок, аудіо та відеоматеріалів, а також тут можназнайтипоради до різноманітнихсаморобок, розмальовки, найпростішікулінарнірецепти для малечі, матеріали для дитячих свят.

«Соняшник» – http://sonyashnik.com - розваги для дітей: книжки, аудіо, відео, ігри.

Авторський блог – http://www.zrobysama.com.ua/ - блог про речі, якіможназробитивласноруч: листівки, альбоми, скрапбукінги, декор, вишивки.

Maluk.in.ua – http://maluk.in.ua/ - сайт для малят та батьків: розвиваючіігри, творчість.

 «Казкар»-http://kazkar.info/- зібраннянайкращихказок з усьогосвіту: англійські, німецькі, французькі, індійські та нашірідніукраїнськіказки.Не забули і про великихказкарів: Шарль Перро, брати Гримм, ОлександрПушкін, Леся Українка.

«Деревоказок» - http://derevo-kazok.com.ua/ - на ресурсізібранобезлічказокукраїнських та зарубіжнихавторів. Твориможнаслухатионлайн, читатитанавітьдивитисявідео.

«Нашим діткам»-http://www.nosiki.cv.ua/- матеріали для ранньогорозвиткудітей, музичніальбомидитячихгуртів та виконавців, «мінуси», ноти, музичнісценарії до дитячих свят та ранків, матеріали для розвиткутворчихздібностей, кліпи з мультиків (пісеньки), багатокнижок, журналів для дітей, казкивідсучаснихавторів, загадки та віршики на будь-які теми (такожанглійською).

Дитячий портал «Пустунчик» - https://pustunchik.ua/ - фоно- та відеотекаукраїнськоюмовою. Завдання у виглядівікторинтатестів.

Музичний сайт для дітей «Музичнаабетка» - http://muzabetka.com.ua – збіркамузичнихтреків, нотна грамота, музичний словник, методичнірекомендаціїізмузичноговиховання, музичніігри.

Сайт «Baby-sos» «Аудіокнижкиукраїнською» - http://baby-sos.com - сайт допоможе Вам і вашим дітямпірнути у світкраси, гри, казки, музики, малювання, фантазії та творчості.

«Країнаміркувань» - http://www.child-thinking.com.ua - на сайтірозміщенозавдання, якірозвиваютьпросторовемислення, увагу, пам'ять та логіку.

Українськийлогопедичний сайт Logopedia.com.ua – http://www.logopedia.com.ua/ - сайт для батьків та вихователів, якідбають про мовленнєвийрозвитокдитини: поради, ігри, вправи.

Канал «Освітадитини ХХІ століття» - https://www.youtube.com/channel/UCYEA0vxmjI8FynI4QRqf64g - канал YouTube мультфільмів, розвивальнихвідео та пісень для дітейрізноговіку.

Розвивальнімультфільмиукраїнською мовою - https://www.youtube.com/watch?v=lCi1uJ7bBSQ

Науково-популярний журнал «Пізнавайка» - http://www.poznavayka.org/uk/-  сайт присвячений самим різним наукам: хімія, математика, астрономія, зоологія. Є дещо з нетрадиційноїнауки: уфологія, гіпноз, науковігіпотези.

«Маминесонечко»-http://www.mamynesonechko.in.ua/- сайт-зібранняпорад та прикладіворганізаціїдозвіллядітей: розваги, навчання, рукоділля.

 «Абеткаland» - http://abetkaland.in.ua/ - структурований сайт ізматеріалами по дошкільнійосвіті: планування, методика, заняття, сюжетно-рольовіігри, гуртки та сценарії ДНЗ.

«Розвитокдитини» - https://childdevelop.com.ua/ - підбіркаматеріалів для відповідальнихбатьків та вихователів: виховання та психологіядитини, дошкільневихованняосвіти, підготовка до школи, розваги, дипломи, нагороди тощо.

900 презентацій для дошкільників http://900igr.net/ - збіркапрезентацій: колір, форма, їжа, живий та неживийсвіт, людина, країнитощо.

   

Консультації для батьків щодо музичного виховання                                                       дітей

Консультація

Як починати слухати музику з дитиною

Шановні батьки! Якщо Ви хочете, щоб серце Вашої дитини прагнуло до Добра, Краси, Людяності, спробуйте навчити її любити і розуміти музику! Вчить її, навчайтеся разом з нею! Фахівці з різних галузей дошкільної психології, педагогіки мистецтва радять починати займатися музикою вагітним мамам ще у період вагітності, а продовжувати зразу від народження дитини для формування гармонійної особистості засобами музики. Музичне мистецтво є джерелом духовності, засобом активізації всіх творчих здібностей дитини, звичайно за умов систематичних занять і не лише у дошкільних навчальних закладах, а і дома. Прихильники раннього виховання мистецтво рекомендують батькам не втратити можливість формування гарного смаку у малюків, розуміння ними характеру та образності музики, величезного естетичного впливу на всю психіку дитини, її позитивний та гарний настрій. 

Обов’язковою умовою для формування естетичного музичного смаку має бути сформована родинна фонотека. До неї мають входити: записи класичної музики на фоні звуків природи — шуму струмка, моря, звуків лесу, спів пташок, пісні з улюблених мультфільмів, казки, колискові, український дитячий фольклор. Слухаючи музику разом з дитиною, ви переконаєтеся що зникає стурбованість дитини, її тривога, вона заспокоюється і розслаблюється.

У віці від першого року до трьох років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан – бадьорий, задерикуватий при слуханні пісні «Конячка» О. Тимчивої, спокійний, доброзичливий при слуханні пісні «Кішка» О. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття перед фахівцями і батьками стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її при повторному прослуховуванні.

Особливо важливою ланкою є формування музично-сенсорних здібностей у дітей раннього дошкільного віку є музичне переживання. В основі розвитку їхніх музично – сенсорних здібностей лежить слухання, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звуку – висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини слід впроваджувати включені музично – дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звуку. Дітям на другому році життя слід запропонувати дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на 3 році життя музично – дидактичні ігри дещо ускладнюють. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад, у грі «Чий будиночок?»дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини. Нерідко в дітей із церебральним паралічем характерні розлади емоційно-вольової збудливості, дратівливості, руховому розгальмуванню, в інших – у вигляді загальмованості, сором’язливості. Тому завдання підбираються індивідуально. Важливим елементом дітей першого – третього років із є виразне виконання музичного твору мамою, бабусею, татом. Разом з тим, при роботі з такими дітьми необхідні наочні прийоми, що залучають дитини до музики – показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорове сприймання образу сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. З цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.

Більш різноманітний музичний репертуар для дітей  дошкільного віку допомагає зацікавити дитину музикою, викликати й підтримати її радісне хвилювання. У цьому віці зберігає своє значення використання іграшки як засобу, що викликає інтерес до виконуваних творів. Засвоєнню музики допомагають короткі пояснення, які виділяють найяскравіші художні засоби.

Музика сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.

Але найголовніше – це «школа почуттів», що формується завдяки особливій властивості музики: викликати співпереживання слухачів.

Виховуючи маля, розвиваючи здібності, збагачуючи духовно, знайомлячи і зі складнішими творами, ви відкриваєте перед ними ще один шлях збагачення їхнього музичного досвіду.

Можливо, декілька порад фахівців музичного мистецтва допоможуть Вам і Вашої дитині ввійти в великий та чудовий світ музики.

1. Пам’ятайте про те, що любий музичний твір треба слухати уважно. Головне, безумовно, бажати слухати! Треба дуже постаратися уважно слідкувати за тим, що діється у музиці, від початку до кінця, нічого не пропускати. Музика завжди віддячить слухача, даруючи нові почуття, новий настрій, мабуть такий, якого ніколи не було.

2. Починати слухання треба з маленьких творів.

Це може бути вокальна музика (музика для голосу), або інструментальна (яка виконується на різних інструментах). Прислухайтеся до звуків, постарайтеся почути і розрізнити динамічні відтінки музичної мови, з’ясувати чи роблять вони виразним виконання музичного твору.

3. Безумовно, слухати вокальну музику легко, текст завжди підкаже, що хотів сказати композитор, якими думками поділитися.

4. В інструментальної музиці слів немає, але від цього вона не стає менш цікавішою. Слухайте з дітьми твори П.Чайковського, С. Прокоф’єва, Р. Шумана, В. Моцарта, О. Гречанінова та сучасних композиторів.

5. Час від часу необхідно повертатися до прослуховування вже знайомих творів.

6. Постарайтеся зробити слухання музики систематичними,відводьте для цього певний час.

7. Дуже корисно слухати одні й ті ж самі твори у виконанні різних солістів та колективів.

Консультація  

Як прищепити дитині любов до слухання музики.

Музика в житті дитини спочатку лише фон, на який не звертають уваги. Адже дорослі вже і не пам’ятають особливості дитячого сприйняття музики, яке полягає в тому, що маленькі дітки музику ніби не чують  –  вони не реагують на неї, можуть спокійно займатися своїми справами: малювати, гратися. Звичайно, навіть таке пасивне слухання музики залишається у підсвідомості дитини. Але дитині можна допомогти почути музику, щоб її сприйняття було змістовним і обміркованим.

Найпростіший спосіб – це потанцювати або помарширувати під ритмічну музику, разом з сестричкою, або з улюбленою іграшкою! Другий спосіб  –  це зацікавити дитину. Для прикладу можна провести гру «На що схожа музика?» Тоді дитина спробує вгадати, що вона почула в мелодії: шум дощу, шелест листя, спів пташок. Для цієї гри підійдуть такі програмові твори: «Пори року» П. Чайковського та Вівальді. П’єси, які не мають певного сюжету, по – своєму корисні тим, що з часом дитина зможе вигадати до неї свою історію, і навіть намалювати до неї малюнок. Улюблена музика може стати чудовим обрамленням дня, супроводжувати сон дитини, слугувати фоном для занять. Але дуже важливо не «перевантажити» дитину музикою, не втомити дитину. Музика повинна приносити задоволення, а не перетворюватися на докучливій гамір.

Поступово дитина звикає до життя під музику, що звучить ніжно, мелодійно, якісно. Дитина починає розрізняти відтінки та окрасу мелодії, її світ збагачується, а почуття – стають виразніші. З часом, коли дитина навчиться з задоволенням слухати музику, більш ніж 30 хв., можна влаштовувати домашній концерт: відкласти всі справи, гарно вдягтися, створити атмосферу справжнього свята. Самі «активні слухачі», років в 5 – 6 вперше потрапляють на справжні концерти. Але багатьом діткам до вподоби музикування в домашніх умовах. В решті – решт, де, як не вдома ми можемо сміливо пострибати на дивані чи потанцювати під улюблену пісню!

Звичайно, було б дуже чудово, якби у вашому домі була можливість слухати живу музику(ф-но, скрипка, гітара). Деякі інструменти, найпростіші, може залюбки освоїти ваша дитина(сопілка, барабан, металофон) До речі, один з самих казкових звуків можна відтворити за допомогою гітари та жменьки рисової крупи. Якщо повільно висипати рисову крупу на струни лежачої гітари, вона створить тихий і надзвичайно казковий дзвін! Вашій дитині сподобається! Музикуйте і експериментуйте!

Консультація

Співайте діткам перед сном

«Котику сіренький…» Скільки теплих і ласкавих слів знаходить матуся, заспокоюючи свою дитинку. Скільки любові і ніжності у колискових піснях!! Малюк, ще не вміючи розмовляти, не розуміючи жодного слова, почувши колискову одразу заспокоюється, затихає, засипає! Саме колискові пісні вважаються першими в житті вашого малюка, вони сприймаються з магічною силою, тому що співає їх найрідніша в світі людина – матуся!

Ритм колискових зазвичай відповідає серцебиттю, ритму дихання матері і малюка, відіграє важливу роль  у духовному розвитку дитини. Саме завдяки колисковим, дитина отримує перші уявлення про навколишній світ: тварин, пташок, оточуючі предмети.

                          Котику сіренький, ,                     Дитя буде спати,

                          Котику біленький,                      Котик воркотати,

                          Котку волохатий,                      Ой на кота воркота,

                          Не ходи по хаті,                         На дитину дрімота!

 Коли дитина підростає, їй співають колискові казкового змісту, в текстах яких вирішуються психологічні питання. В багатьох колискових піснях перед дитиною розвертається перспектива про його майбутню самостійність. Таким чином, колискові дають дитині уявлення про навколишній світ, знайомить з головними принципами побудови світу.

Але найголовніше в колискових – це материнська ніжність, любов, що надає впевненості кожній дитині. Пісні показують, що життя прекрасне, але в теперішній нелегкий час, почуття захищеності для дитини дуже важливе, адже наш світ складний і непередбачуваний!

Дуже важливе і саме спілкування матері і дитини! Чудово, якщо у вашій сім’ї зберігаються традиції, як спів колискових, читання казок перед сном, задушевні розмови про головне! А сон, як відомо, дається людині не тільки для відпочинку, а й для глибинної обробки тої інформації, яку отримала ваша дитина на протязі дня. Довірливі відносини, які виникають в моменти такого спілкування, відіграють важливу роль для дитини не тільки ясельного віку, а й надалі, коли дитина дорослішає! І навіть тоді, коли ваша дитина подорослішає, вона буде знати, що у нього є та людина, яка його завжди вислухає, зрозуміє, підтримає, з якою так приємно спілкуватися  просто покласти голівку на плече. Співайте діткам! Не соромтесь! Адже саме ви  –  найкращий співак і приклад для своєї дитини!

                            Рученьки, ніженьки,

Лагідні очі!

Спокійної ночі!

Скінчилася гра!

Рученьки, ніженьки,

Спокійної ночі!

Спати пора!

Консультація  

Батьки – перші вчителі музичного мистецтва для своїх дітей

Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто, без фальші співати! Багато факторів залежить від того, чи співуча мама у дитини! Річ у тому, що слух розвивається одночасно з голосом! Якщо мама не співає разом з дитиною, то вона не навчиться цьому самостійно! Наспівуючи з матусею простеньку пісеньку, малюк інстинктивно прислуховується до маминого голосу: а чи співаю я так, як мамочка? Спочатку дитина інтонує, попадає в дві ноти, потім в три і т.д. В такі моменти дитина запам’ятовує, як працює голосовий апарат, як вірно дихати. Інколи дитина не співає, тому що не розуміє як потрібно брати дихання. Спів, для дитини, важка праця! Саме тому, важливо співати разом з вашою дитиною, адже під СD – програвач правильно володіти своїм голосовим апаратом не навчишся! Для  спільного музикування потрібно правильно підбирати пісні, характерні віковим особливостям дитини. Так, трьохрічному малюку «дорослі» пісні не підійдуть, важкуваті для сприйняття та виконання! Для початку слід вибирати коротенькі поспівки, поки дитина не навчиться виконувати їх чисто (наприклад: Скаче жабка по доріжці, витягнувши свої ніжки; Я маленьке слоненя, люблю гратися щодня; Диби – диби – диби – ди)

Не слід забувати про те, що було б просто чудово пританцьовувати чи акомпанувати на справжніх чи саморобних інструментах: кубики, дерев’яні палички, пляшки з сипучими крупами ) Таким чином ритмічні рухи дають відчуття такту. Музикуйте, танцюйте, співайте з вашими дітками, адже саме ви стаєте основним прикладом наслідування для своїх дітей.

Консультація 6 

Обережно: захворювання дитячих голосових зв’язок.

 В дитячому садочку, дома, чи на дитячих святах (днях народження), на вулиці дуже часто просять дітей голосно відповідати, читати вірші, співати, щоб всім було чути! Але багато батьків та педагогів не розуміють, що потрібно запобігти щонайменшому перегріванню голосових зв’язок дітей, слідкувати, щоб режим дитячої розмови був помірним, заборонити дітям надто голосно викрикувати! Як скоріше заспокоїти дитину, коли вона плаче, або кричить.

Голосовий апарат – це частина нашого організму і за його станом необхідно стежити. Тому треба дотримуватися правил його гігієни та охорони, а саме:

–       уникати крику, тривалого мовленнєвого апарату;

–       не співати під час хвороби;

–       не співати на вулиці у холодну пору року;

–       обмежувати вживання гострих, солоних, занадто холодних та гарячих страв, категорично заборонити дітям вживання газових напоїв дітям дошкільного віку.

На голосову функцію дуже впливає хвилювання. Через те, батьки та педагоги повинні подбати про створення позитивного, психологічного клімату у сім’ї та колективі!

Консультація .

Зробіть дитину рівноправним учасником підготовки до дитячого свята чи розваги.

Головне – участь малюка в цьому процесі. Запитайте в дитини, де в кімнаті поставити ялинку. Візьміть її із собою до магазину, щоб вибрати ялинкові прикраси, а ще ліпше – виготовте їх разом. І хай ці вироби будуть не такими досконалими, як хочеться вам, обов’язково повісьте їх на чільному місці  –  дитина повинна бачити результат своєї діяльності на ялинці, на вікні тощо. Цінуючи працю дитини, поважаючи її думку, ви піднімаєте самооцінку малюка, вчите власним прикладом поважати вас. Залучіть дитину й до сервіровки столу (можна, наприклад, доручити розкладання виделок, серветок –  безпечних предметів), нехай якусь дрібницю допоможе й на кухні (почистити варену картоплю). Велике значення має чи співають батьки та родина на святі. Саме приклад батьків, їх відношення до музики, що увійшла в повсякденний ритм родинного свята створює атмосферу наслідування, прилучення до духовних джерел з малечку. Відомо, що після 6 років дитина вже не так щиро і відверто наслідує музичні нахили батьків і має свій естетичний смак. Як хочеться щоб він не був хибним, модним, а був гармонійним для дитини дошкільного віку. Відповідав її психофізіологічним потребам і задовольняв позитивне налаштування психіки дитини дошкільного віку.

Добре перед Великодніми святами відвідати з малюком церкву, показати ікону Ісуса Христа і пояснити, чому ми святкуємо Різдво (звичайно, якщо родина сповідує духовні принципи).Подарунком не може бути светр, шапка, чобітки,  –  речі, котрі ви б все одно купили дитині. Не даруйте те, чого в малюка удосталь (наприклад, 10 – ту машинку). Подарунок має захопити, приємно здивувати, принести радість синові чи доньці. Скажімо, купіть цікаву книгу, що в наш час батьки роблять рідко, відеокасету з улюбленим мультиплікаційним героєм тощо. Подаруйте річ, про яку мріяла дитина. Для цього за кілька місяців до свята поспостерігайте за своїм малюком. Можете прямо запитати, який би подарунок він хотів отримати. Запакуйте подарунки в різні коробочки: дарма що, вони будуть малесенькі, із недорогими речами, але обов’язково  –  гарно оформлені, яскраві. Не кладіть у кожен подарунок цукерки, щоб потім не довелося їх конфіскувати у дитини, хвилюючись за її здоров’я. Бо то не подарунок, якщо його забирають. Найліпше із солодощів покласти банан, хурму, яблуко, по цукерці кількох видів  – стільки, щоб дитина не переїла і ви були спокійні. Складаючи плани щодо місця святкування Нового року, врахуйте бажання сина чи доньки. Зважте: щодня, коли ви на роботі, дитині бракує вашої уваги, тепла, елементарного спілкування з вами. І якщо ви ідете святкувати до друзів, залишивши малюка на бабусю, він не відчує смак справжнього свята: бо без вас воно нічим не відрізняється від буднів. До того ж дитина вважатиме: тато з мамою мене зрадили.

Тож, не жертвуйте синівською любов’ю і відданістю. Запросіть друзів до себе або візьміть із собою на гостину дитину. А якщо вашому малюку до 3 – ох років, бажано зовсім відмовитися від великих галасливих компаній. Згадайте про те, що Різдво  –  родинне свято, тому, мабуть, варто його зустріч у колі рідних зробити сімейною традицією.

Забудьте у святкову ніч про дитячий розпорядок  –  не вкладайте дитину силоміць у ліжко, коли вона не хоче спати, а хоче веселитися разом із вами (також ризикуйте виступити в дитячих очах зрадниками).Обов’язковим атрибутом дитячого свята має бути фонотека різдвяних, великодніх пісень. А що стосуються музичних українських пісень – вони повинні слухатися дитиною кожен день для формування основ як музикальності, так і закладення основ активного мовлення та флотування фонематичного слуху.

У передноворічні й різдвяні дні проводиться чимало громадських ранків, концертів, спектаклів для дітей, куди, на жаль, не всі батьки мають змогу повести своїх синів і доньок. Та в жодному разі не можна казати дитині, що у вас немає грошей: їй важко збагнути це. Створіть удома таке свято, щоб малюк не сумував і не заздрив тим, хто побував на громадській ялинці,  –  із хлопавками, феєрверком, костюмами, масками (костюм зайчика не тільки для свята в дитсадку чи «великої» ялинки). І самі причепуріться  –  і тоді ваш малюк остаточно переконається, що настало чудове музичне свято, бо матуся і тато така гарна!Щоб дитина виросла чуйною, милосердною, лагідною, щоб могла радіти від щирого серця, ми, дорослі – вихователі оточуємо її любов’ю та расою. Свято в житті дитини ― це той радісний і барвистий острівок у житті, до якого завжди прагнеш і який назавжди залишається з дітьми. Де свято ― там сміх і радість, щасливі хвилини, здійснення бажань. Такі події надовго запам’ятовуються дітям. У житті дитячого садочка свята посідають особливе місце. З великим нетерпінням діти чекають особисті бенефіси, розваги, конкурси, свята. В святкових дійствах беруть участь усі наші вихованці ― адже немає не талановитих дітей. Для кожного маленького актора є своя роль. А найбільшими помічниками в організації свят є батьки наших дітей. На них лягає турбота по пошиттю костюмів, підготовці атрибутів, аксесуарів. Крім того, вони випробовують себе і як актори, приймають участь у святах, розвагах. Музика, як головний компонент свята, створює емоційний настрій. Так, весела, завзята, жартівлива музика на Новорічному святі налаштовує дітей на радісне очікування сюрпризів, ліричні мелодії, які лунають у день 8 Березня ― передають ніжні й теплі почуття. На святі «Дитсадочок наш,прощай» звучать нотки жалю, бо розлучатись завжди сумно. Але загальний настрій у всіх все рівно світлий і життєрадісний . Діти, беручи участь у святкових дійствах, природно сприймають мову музики, літератури, танцю. І це стає для них настільки природнім, як повсякденні справи та розмови. Свята відкривають у кожній дитині творчу, художню обдарованість, яке неодмінно сповнить її життя смислом, зробить її щасливою, захопленою та вільною.

Консультація

В світі загадкових музичних звуків.Що таке звук? Звук – це вібрація, яка має вплив на любий предмет, живий організм, в тому числі і людський. У фізиці відомий такий дослід: на листок з залізом насипають пісок і діють на нього різними звуками  –  пісок при цьому починає приймати різні форми, для кожного звуку свої. Чому? Тому, що кожний звук має свої притаманні тільки йому особливості. Вони – то складають, як у калейдоскопі, різноманітні узори. По цим особливостям ми можемо відрізнити один звук від іншого і при необхідності впізнати, виділити із всього звукового різнобарв’я той звук, який для нас важливий і необхідний в даний момент. Вміння розпізнавати ці особливості, або, як кажуть педагоги, особливості звуку складають основу розвитку музичних здібностей. Які ж загальні особливості звуку? Спочатку розділимо всі оточуючі нас звуки на дві важливі групи: звуки шумові (від слова «шум», «шуміти») і звуки музичні (від слова «музика»). Із музичних звуків складається будь – яка пісня, будь – який музичний твір, будь – яка мелодія, у таких звуків і назва особлива  – мелодійні.

Завдання: Роздивіться малюнки і запитайте дитину де вона чує шумові звуки, а де музичні.

Консультація

Висота звуку та звуковисотний слух

Тепер ви знаєте, шановні батьки, що звуки по силі бувають не однакові, але розрізняються між собою не тільки динамікою. Щоб дізнатись ще про одну таємницю звуку, пограйте з дитиною в гру – діалог. Уявіть, що зустрілись дві людини: одна велика – велика, з низьким голосом, а друга –  малесенька, з тоненьким голосочком. Велетень басом питає маленьку людину, а та відповідає йому тоненько і ніжно.

–Де ти живеш?  –  прогримів велетень.
–У квітці конвалії,  –  ніжно задзвеніло у відповідь.
–З ким ти дружиш?  –  знов прогриміло запитання.
–З Дюймовочкою….

Можна придумати діалог далі і виконувати його, не забуваючи про те, що велетень говорить басом (товстим голосом), а казковий малюк –високо, ніжно (тоненьким голоском).

Можна вільно змінювати голос з низького (товстого) до більш високого (тоненького). Зробивши цей шлях голосом декілька разів, ви дізнаєтесь про нову якість звуку.

Отже, кожний музичний звук має свою висоту, яка відрізняє один музичний звук від іншого і любий шумовий від музичного.

А тепер, для розвитку у дитини вміння розрізняти звуки за висотою, пограйте з дитиною.

Дидактична гра Подумай і відповідай (для дітей 3 – 5 років)

Ігровий матеріал. Картки по кількості гравців, на яких зображеніведмідь,зайчик, пташка.

Хід гри. Дитині дають картки. На піаніно чи у грамзапису звучить мелодія:

«Зайчик» муз. М.Старокадомського; «Ведмідь» муз. М. В. Ребікова; «Горобчики» муз. М. Красєва. (Можна підібрати другий музичний матеріал) Дитина впізнає мелодію і підіймає відповідну картку. В процесі гри розвивається вміння розрізняти звуки низького, середнього та верхнього регістрів.

У піаніно клавіш багато – то сумно звучать вони, то завзято

У крайніх зліва бас гуде, мов по лісі ведмідь іде.

У крайніх справа звуки тоненькі, мов спів пташок маленьких.

У середніх клавішах як раз той же голос, що і в нас.

Тут наступив ранок, і сон перервався. Ніна встала, ласкаво доторкнулася до клавіш піаніно. У відповідь почулися добрі голоси струн.

А тепер, для розвитку у дитини вміння розрізняти звуки за висотою, пограйте з дитиною. 

Гра «Дзвіночки» (5 – 7 років)

Ігровий матеріал. Два набори дзвіночків різних за висотою Картинка з зображенням дзвіночків.

Хід гри. Перед початком гри розкажіть казочку. В грі приймають участь дитина і дорослий. Дорослий сідає спиною до дитини і дзвенить дзвіночками по черзі. Дитина повинна знайти у своєму наборі дзвіночків той, що дзвенів. При повторенні гри дитина і дорослий міняються місцями.

Примітка. Можна використовувати набір дзвіночків, різних за висотою. Замість дзвіночків можна використовувати металофон або, наприклад, те, що є вдома, склянки з тоненького скла, наповнені водою. Різний рівень води у склянках впливає на висоту звуку. Вдаряти по склянках треба легким рухом, використовуючи звичайну ручку або олівець.

Консультація 10. Ігрові завдання для розвитку пісенної творчості та почуття ритму у дітей дошкільного віку.

Гра з машиною картинки по назва 

Дорослий пропонує дитині погратися з машиною. Дитина возить її і гуде: «Бі – бі – бі!». Дорослий дає малюку різні за величиною машини, пропонуючи показати як гуде велика і маленька машини, повторює найкращі співвідношення звуків, які відрізняються за висотою.

Гра з пташкою. Дитині пропонують іграшкові пташки різні за розмірами. Дорослий просять показати, як співає кожна пташка на склад «ку – ку» (так, щоб звучання змінювалося за висотою, відповідно величині іграшки).

Гра з конико

Дорослий просить дитину показати, як скаче маленька конячка,промовляючи «цок – цок» в різному темпі і ритмі.

Дати пояснення: конячка спочатку скаче швидко (поспішає), а потім повільно (втомилася)

Колискова ляльці

Дорослий пропонує дитині поколихати ляльку, наспівуючи їй колискову на склад «баю». Сам слухає і підспівує, закріплюючи створену дитиною інтонацію. Бажано включити або заспівати ніжну колискову. Зверніть увагу дитини на те, які ніжна та спокійна мелодія у колискової. Під цю мелодію засинають не тільки дітки, а і ляльки, пташки, тваринки. Колискова – це мамина пісенька перед сном.

Лялька танцює

Дорослий пропонує дитині показати, як лялька танцює або крокує, наспівуючи свою інтонацію на склад «ля».

Побажання. Запропоновані ігри є попередньо першочерговим кроком формування музично – творчих проявів у дітей. На цьому етапі ставиться мета: розвивати у дітей орієнтацію в різних якостях музичного звуку через гру в якої дитина комбінує музикальні звуки, які відрізняються за висотою, тривалістю, динамікою.

Форми роботи батьків з дітьми для активізації музичних здібностей.

1. Попроси дитину заспівати самостійно, знаходячи то високі інтонації (співає маленька зозуля, нявкає кошенятко), то більш низькі (співає велика зозуля, киця ).

2. Співати своє ім’я (та другі імена) на двох звуках, передаючи різні інтонації.

3. Вести співочу перекличку. Дорослий співає: «Ай, де ти?». Дитина відповідає: «Я тут». Потім почергово змінюються, придумуються нові інтонації.

4. Імпровізувати мотив з двох – трьох звуків на склади «ля – ля», дорослий або друга дитина придумують свій мотив. Йде змагання: хто більше придумує поспівок.

5. Закінчи мелодію.

6. Придумай свою пісеньку на вірш який подобається.

Танець троянди

для дітей 5 – 6 років

Запропонуйте дитині гру. Під красиву мелодію (грамзапису чи власний спів) виконати танець тендітної квітки – троянди. Дитина сама придумує до нього рухи. Раптово музика зникає. Це порив північного вітру (заморозив прекрасну троянду). Дитина завмирає у любій, придуманій нею позі. Чим краще уява, тим цікавіші рухи танцю і поза замерзлої троянди.

Хто краще?

для дітей (5 – 6 років)

Гра розвиває уяву і творчість у рухах.

Запропонуйте дитині придумати танець під знайому музику. Це може бути сучасний шлягер або щось мелодійне і спокійне. Характер рухів повинен відповідати музиці, що звучить.

Позмагайтеся з дитиною: чий танок  буде досконалішим, краще, чиї рухи будуть цікавіші і виразніші.

Консультація .
Створюємо родиною музичні творчі казки.

Якщо Ви твердо вирішили, що ваша дитина буде займатися музикою, намагайтеся підготувати його як можна раніше, починаючи з двох років. Як відомо, слух є у кожної людини. Але, якщо його не розвивати з віком ця здібність згасає. Займатися з малюком вдома може люба матуся. Ви звертали свою увагу, як дітки, яким тільки виповнився рік люблять стуками ложкою по тарілці або по столу. Перетворіть дії дитини на цікаву гру. Гра на інструменті – це умовна мова, яку може розуміти кожна людина. Придумайте звукову казку з перекладом. Спочатку відтворіть звук, а потім поясніть, що він означає. І тоді удар по клавішам ксилофону перетвориться на падіння зірки А стук паличками по барабану – у цокіт маленьких козенят, які біжать до мами. Спробуйте розмовляти з малюком мовою музичних інструментів. Не треба розмовляти словами, просто»відповідайте» бубном або ксилофоном щось дитині, а вона хай відповідає за допомогою свого інструменту. А потім хай дитина розкаже Вам про ви розмовляли. Прийміть любу його версію. Ви дуже швидко побачите, як ваш малюк навчився слухати і чути. Хай це тільки начальне враження про можливості музики. Пізніше фантазія підкаже йому про що хотіли сказати відомі композитори своєю музикою.

Шановні батьки, прочитайте дитині казки про веселі пригоди у країні музики, щоб  через казко терапію дитина зрозуміла, які звуки називаються високими, а які низькими, назви нот та збагатилася естетичними знаннями про цікавий світ музичного мистецтва . Ви можете створити власні цікаві музичні казки і захопити процесом творчості свою дитину. Добре, коли до процесу казко творення залучаться найстарші члени родини: бабусі та дідусі, їхня мова, народні примовки, забавлянки нададуть процесу яскравого колориту народності та фольклору, що є одним із найважливіших основ формування національного виховання дитини дошкільного віку.

 Музична казка про висоту звуків.

Жили – були три веселих дзвіночка: Дінь, Дан і Дон. У кожного з них. була своя пісенька. Дзвіночок Дінь співав тоненьким, високим голосочком. Середній дзвіночок Дан співав свою пісеньку середнім голоском. А у дзвіночка Дона голос був товщий, нижчий ніж у його друзів і його пісенька звучала по – іншому.

 Дзвіночки висять хитаються, дзвенять, повторимо їх дзвін: дінь – дінь, дан – дан,дон – дон.

Подивіться на ці три лінії. На кожній з них зображений дзвіночок. Дзвіночки співають свої пісеньки. Впізнайте, який дзвіночок дзвенить вище всіх? Який нижчий всіх? Заспівайте пісеньку кожного дзвіночка і одночасно покажіть рукою висоту звуку.

 Казка «Про високі та низькі звуки»

За синіми морями, за густими лісами, у тридев’ятому царстві знаходилась Музична країна.

Правили країною Музичний король та принцеса Акизум, а жили вони в чудовому сонячному палаці, який із усіх сторін оточували море квітів, безліч білосніжних кущів троянд, що являлись символом усього світлого, доброго та прекрасного.

Прокинувшись раненько, Акизум виходила на подвір’я, сідала прямо на зелену, пухку травичку і починала слухати музику природи.

Музика природи, це шелест листя, посмішка сонечка, крапельки роси, метушня комашок, спів пташок, тріск гілочок, звуки звірів і все, все, все, що оточувало Акизум.

Саме так, під час слухання музики природи, у принцеси промайнула думка, що всі звуки не схожі один на другий. Одні – низькі, інші – високі. Адже пташечки літали високо – високо, а як виводять свої пісні тонкими, високими голосами! А от звірятка навпаки, свої пісні співали товстими, низькими голосами, але також надто приємно. Так і з’явились високі та низькі звуки. Того дня Акизум зробила книжечку, яку назвала «Книжка музичних відкриттів» і записала у ній, свою першу музичну знахідку. 

Казка «Як виникли ноти?»

       Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.

       Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою – ноти

  

Казка «Де живуть ноти?»

       Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї, біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісні дощику та дзвін краплин.

 – Яка красива музика звучить навколо!,  –  подумало деревце.

 – Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли музики?… А може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Але звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли побачити звуки?… Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його у кружок – ноту.

       А звуків є всього сім – сіла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно, й буває в сім’ї.

       І розлетілися звуки – ноти по гілочках. Першою від самого сонечка прилетіла сонячна нота – Соль, і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка – Мі, на першій. Фантастична нота – Фа поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою.

       Прислухаємось.

( Звучить пісеньку, яка складається з цих трьох нот)

       Незабаром прилетіли ще дві подружки; вони не дуже любили, коли жарко, і хотіли розташуватись нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота – Ре.

(Можна дограти пісеньку до кінця, із добавлянням ноти  –  Ре)

       А скромній і добрій ноті – До, місце на гілочці не вистачило.

 –    Що ж робити?,  –  подумало деревце. Як знайти місце для доброї ноти?

  

«Куди ж поселити добру ноту?»

       Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитись в ноту: адже ж на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо.

 –    Я звернусь за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить всі музичні справи. – вирішило деревце.

       Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього – корона. Однією рукою він міцно тримає гілочку, щоб ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на цю гілочку. Іншою – показує, куди сідати усім нотам.

       Деревце зраділо, що в музичній державі з’явився король: адже без нього незрозуміло, це ноти, чи може, картоплинки?

       Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук – ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоб воно подарувало їй маленьку гілочку, на якій вона змогла б розміститися недалеко від своїх подруг. Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях. А люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали й стали краще розуміти музику.

       Але раптом, до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний – Ля та самостійний – Сі. Першою почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитись трішки далі від усіх ноток, так як любив самостійність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалась.

       Лагідний звук – Ля, зовсім невпевнено, вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті – Сі. І зажили ноти – подружки дружно, як у хорошій сім’ї.

       Ви спитаєте, а чим же займалося наше щасливе сімейство?

       Тож послухайте. 

Фізична хвилинка «Музикальна сімейка»

Прилетіла нота До,

Опустилася в гніздо.

Бачить в кухні ноту Ре,

Котра п’є яйце сире.

У світлиці нота Мі

Розважається з дітьми

На балконі нота Фа,

Диригує: – Раз – і два!

Біля неї нота Соль

Ремонтує парасоль.

А весела нота Ля

Примовляє: – Тра – ля – ля!

Замахала нота Сі

Враз притихли голоси.

І сказала ноті До:

 –  Покидаємо гніздо,

Посідаємо на дроти

І по черзі з висоти

Заспіваємо усі:

До, Ре, Мі, Фа

Соль, Ля, Сі.

       Ви, мабуть, спитаєте, як же звуть Музичного короля? Назвали його незвичним ім’ям: Скрипковий Ключ. Ключ – тому. що він відкриває нам таємницю розташування нот. А Скрипковий – тому, що ці ноти, коли знову перетворюються у звуки, дуже красиво звучать на скрипці, а Король любить звучання скрипки.

Помічник у нас він звичний.

Ми звемо його ключ Соль.

       Пам’ятаєте, однією рукою він міцно тримає другу гілочку, куди першою прилетіла нота Соль. Саме тому Музичного короля називають ще й ключ Соль. Усе нам скаже ключ Скрипковий король. Він над нотами король.

       І з того часу люди подивились, де розташовані ноти, запам’ятали і стали краще розуміти музику. 

Музична казка «Тоніка вибирає подружок»

З того часу, як вибрали головний звук мелодії та назвали його ім’ям Тоніка, життя у Музичній країні стало цікавим і приємним. Якщо раніше мелодія, мандруючи по горах та долинах, могла заблукати і точно не знала, на якому звуку їй треба спинитися, то тепер якась дивна сила притягувала її до Тоніка. Усе було б добре, але раптом Тоніка стала смутною і сказала Королю: «Мені одній сумно бути головним звуком». «Адже ти найбільш надійна, стійка, тобі можна довіряти!»,  –  відповів Король. «Це так, але мені хочеться мати хоч би двох товаришок, із якими я могла б порадитися». «Добре, погодився Король. – Ти скромна і говориш правду, тому я дозволяю тобі вибрати двох подружок. Але ставлю дві умови: перша – щоб ці дві подружки теж були надійними та стійкими, і друга – щоб ви утрьох красиво звучали не тільки послідовно, але й одночасно».

       Довго думала Тоніка, кого б їй вибрати у подружки. Пробувала різні звуки, але ніяк не могла вирішити: то нестійкими, вони були, схилялись до сусідніх звуків, то звучали разом із нею не дуже красиво. Але в один прекрасний день все ж таки вирішила.

       Як ви думаєте, діти, кого вибрала Тоніка?

       Казка дає первісне поняття про стійкі та нестійкі звуки. У подальшому Тоніку і її «подружок» я назву загальноприйнятим терміном – тонічний тризвук.

       Питальна форма закінчення казки сприяє активізації їх музичного слуху, казковий сюжет спонукає одразу ж шукати відповідь на це питання. Звичайно, із допомогою вчителя вони її знайдуть.

       Складні музичні поняття та явища з допомогою казки можна зробити більш зрозумілими й доступними для молодших школярів. Спостерігаючи за казковими персонажами, діти з властивою їм безпосередністю реагують на події, що виникають у казці, швидше запам’ятовують та краще засвоюють навчальний матеріал. Казка – улюблений дітьми літературний жанр. Приваблюють і незвичайні казкові сюжети, і яскраві образи, що запам’ятовуються. Це допомагає розширити життєвий та художній досвід молодших школярів, які завдяки уяві переносяться, то в надхмарні височини, то в таємничий ліс, то у королівські володіння. Лаконічні за формою, цікаві за змістом казки сприяють вихованню моральних якостей учнів.

       Слід підкреслити: інформація, викладена навіть у формі цікавої казки, не повинна бути надто багатослівною. У розповідь доцільно вплітати музичні та образотворчі ілюстрації, або певні завдання, а також елементи діалогу, бесіди.

       Казкові сюжети можна використати не тільки з музичної грамоти, а й у процесі хорового співу, слухання музики.

      

Музична казка «Про рідний край»

       Якось давно одному східному володарю подарували чудову пташку. Навіть сонце сповільнювало свій рух, слухаючи її пісні. Їй зробили золоту клітку, гніздечко вимостили пухом молодого лебедя. Але пташка не співала. Тоді винесли її у сад. І там вона мовчала. За порадою мудреців її вивезли у ліс, але й там вона теж мовчала. Один із наймудріших мудреців порадив повозити пташку по країні. Біля одного маленького болота повісили клітку з пташкою на суху гілочку саксаулу.

       Тяжким випаром від болота, клубами роїлася над ним набридлива мошва. Коли засвітила край неба рання зоря, пташка раптом стрепенувшись, простягнула крила і стрілою злетіла угору, але вдарилась об золоті пруття і впала вниз. Сумно озирнулася навколо й тихо заспівала. «Так ось звідки моя пташка! Це її рідний край»,  –  мрійливо промовив господар. Він згадав своє рідне місто, де не був уже три роки і наказав відкрити дверцята клітки й випустити пташку. І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню свободи й любові до Вітчизни. Ось. що таке рідна земля та воля.

       В основу наступної казки покладений художній прийом «олюднення», який допоможе дітям з більшим інтересом сприйняти й запам’ятати характерні особливості різних музичних інструментів.

Музична казка «Хто в оркестрі головний?»

       Одного разу перед початком репетиції сперечалися інструменти симфонічного оркестру, хто з них найголовніший.

       «Звичайно, я,  –  прокричала труба. – Адже я граю голосніше за всіх!». «Ні, я! – проспівав контрабас,  –  бо я найбільший!». «Навіщо даремно сперечатись? В мене дуже оригінальний звук, тому найголовніший інструмент, це – я!»,  –  пробурчав фагот. «Ну, ще чого не вистачало! Моє звучання більш оригінальне», сказала валторна.

       Що тут почалося! Інструменти кричали, перебивали один одного, і кожен із них намагався довести, що саме він найголовніший. Вони так довго сперечалися, поки зовсім не розладналися. А тут час репетирувати. Вийшов диригент, сказав: «Милі мої інструменти, ви зараз у такому розладженому вигляді, що грати не зможете. Краще нам репетицію відкласти на завтра. А ви поки що відпочиньте».

       Поступово вони заспокоїлися, і стало тихо. Може позасинали?.. І тільки маленька чемета, що не вступала в суперечку, бо не звикла перебивати старших, довго не могла заснути і все думала: «Так хто ж в оркестрові найголовніший?»

       Казка наводить дітей на міркування, оскільки закінчується питанням. Можливо, хтось скаже, що в оркестрі немає головних, що всі рівні і важлива їх узгодженість. Друга версія – кожний інструмент іноді може бути головним (виконувати соло). Третя – головний в оркестрі – диригент. Він організовує, підказує, кому і як грати, без нього все розвалилося б.

       Усі три варіанти правомірні, оскільки не суперечить один одному. Важливо, щоб казка спонукала дітей мислити.

       На уроках музики у початкових класах бесіди й про професію композитора. Стараюсь дітям просто і зрозуміло пояснити, що композитор – це людина, яка створює музику, а ще, щоб діти зрозуміли суть творчого процесу та особливість композитора, багатство його внутрішнього світу, тонке сприйняття всього, що його оточує. І цьому допомагає казка, де розповідь про те, як виникає музика, збагачується художніми образами.

 Музична казка «Казка про найщасливішу людину

       Петрик дуже любив музику. Він любив ходити з мамою й татом на музичні концерти і міг довго слухати сонати, фуги й навіть великі симфонії. І Петрик подумав: «Як це люди створюють таку красиву музику, і все в них так складно виходить?»

       І я спробую, може і в мене вийде. Сів Петрик за рояль, натиснув на клавіші. З – під пальців залунали якісь різкі неприємні звуки. Йому навіть здалося, що білі клавіші почервоніли від сорому. Спробував пограти на балалайці, став старанно перебирати пальцями струни. Але почув у відповідь одноманітне й сумне: трень – брень, трень – брень. З надією взяв він у руки скрипку. Йому здалося, що це зовсім неважко: води собі смичком по струнах, і музика сама собою зазвучить. Але смичок заскиглив так жалібно, що Петрик злякався й заплакав.

       І раптом скрипка привітно промовила: «Не плач, Петрику. Я знаю, що ти хочеш стати музикантом. Гадаю, так воно й буде, адже серце в тебе хороше, добре. Дам тобі пораду: піди у ліс і уважно послухай музику природи. Спів пташок. шелест листя на деревах, дзюрчання струмочка. Адже своя музика є і в сонечка, і в хмарки, й навіть у кожної травинки. А справжнім музикантом може стати  тільки той, хто все чує, хто відчуває радість, коли бачить все навкруги. Те, що почуєш у лісі, постарайся не забути, зберегти у своїй душі якомога довше. І ось настане день, коли ти захочеш сказати людям, яка красива музика природи. Тоді бери у руки будь – який інструмент, і він буде слухняний тобі».

       Запам’ятав Петрик добре пораду скрипки, побіг у ліс. Почув він музику природи, і здивувався, яким багатозвуччям музичних  барв вона заповнена. Сім днів провів Петрик у лісі, і кожний день природа  дарувала нові кольори, запахи, звуки. І коли на восьмий день він побіг додому і сів до роялю, пальці його відтворили урочисті акорди.

       «Пісня природи»,  –  так я назву цю музику, подумав Петрик. Підбіг до балалайки – і одразу ж зіграв бадьорий танок дощику, який недавно наздогнав його в лісі. З трепетом узяв він у руки скрипку – і вона заспівала чарівну мелодію, то задумливу, то схвильовану, то радісну. Петрик раптом стала тісна його кімната. Він відкрив вікно, а на вулиці стояли люди, що проходили поблизу. Вони посміхнулися йому, просили пограти ще.

       Петрик був найщасливішою людиною у світі!

Консультація
Сила звуку та динамічний слух

Тихий і голосний звук, безумовно, ніколи не сплутаєш. Якщо уважно прислухатись до людської мови, можна помітити, що вона багата динамічними відтінками («динаміка» в перекладі з грецької означає «силовий» або означає «силу») За допомогою відтінків наша мова стає більш колоритнішою, як і запропонований до порівняння малюнок у фарбах (розгляньте з дитиною малюнки, запитайте який з них кращий і чому).

Ми ніколи не говоримо тільки голосно, чи тільки тихо. Одне й те ж слово можливо сказати дуже голосно, помірно голосно, ледь тихо, тихо, зовсім пошепки, ледве чути. Сила звуку буде залежати від того, яке значення має для нас сказане і що і кому ми хотіли сказати. Динамічні відтінки в музичній мові, це своєрідні музичні фарби, які розмальовують мелодію у різні кольори, примушують її звучати ще більш виразно. Сила різноманітного звуку становить одне із важливих її умов, одну із особливостей.

Вправа «Голосно – тихо заспіваємо» (для дітей 5 – 7 років).

Ігровий матеріал. Різноманітні музичні іграшки.

Хід гри. В грі можуть прийняти участь декілька чоловік. Це можуть бути рідні дитини, чи її друзі. Вибирають ведучого, який виходе з кімнати, решта домовляється куди заховати іграшку. Ціль ведучого знайти її, керуючись силою звучання пісні, яку можуть співати всі, чи один з граючих. Всім необхідно пам’ятати одне правило: звучання пісні посилюється по мірі приближення до місця, де знаходиться іграшка, або послабляється по мірі віддалення від неї. Якщо дитина успішно справляється з завданням, при повторенні гри вона має право заховати іграшку (можна використовувати магнітофонний запис, регулюючи гучність).                                                                     

Консультація для батьків
Значення  музично – пальчикових пальчикових ігор для розвитку творчого потенціалу найменших дітей дошкільного віку.

Рух пальців і кистей рук дитини мають на її розвиток особливий вплив. Як ви пам’ятаєте, у немовлятка кисті завжди стиснуті в кулачки, і якщо дорослий вкладає свої вказівні пальці в його долоні, дитина їх міцно стискає.

Значення хапального рефлексу дуже  велике і полягає воно у здатності дитини не випускати з рук тих чи  інших предметів. Цей рефлекс перетворюється в уміння хапати і відпускати. Про вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо ще в II столітті до нашої ери у Китаї. У цій країні поширені вправи долонь з кам’яними і металевими кульками. Популярність цих занять пояснюється Їх оздоровчим і тонізуючим ефектом, що вони справляють на організм. Регулярні вправи з кульками поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційну напругу, поліпшують діяльність серцево – судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус.

У Японії широко використовують вправи для долонь і пальців з грецькими горіхами.

Фахівці стверджують, що ігри за участю рук і пальців (на зразок нашої «Сороки – ворони» тощо) сприяють гармонійному розвитку тіла і розуму, підтримують у належному стані мозкові системи.

Талантом нашої народної педагогіки створені дитячі ігри, забавлянки «Ладушки, ладусі», «Сорока – ворона», «Куй, куй чобіток», «Іде коза рогата» та інші, їх значення досі недостатньо осмислено дорослими. Переважна більшість батьків вважають, що ці ігрові заняття лише розважають, а не, скажімо, розвивають, оздоровлюють. Насправді ж дослідження вітчизняних фізіологів підтверджують зв’язок розвитку рук із розвитком мозку.

Праці  видатних фізіологів довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності, розвитку мовлення. Прості рухи рук допомагають прибрати напругу не лише із самих рук, але й з губ, знімають розумову втому. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить — розвивати мову дитини.  Дослідник М. М. Кольцова у  своїй праці вказує, що кожен палець руки має доволі широке представництво в корі великих півкуль мозку. Розвиток тонких рухів пальців рук передує появі артикуляції складів. Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція «схеми людського тіла», а мовленнєві реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.

Знайомство з пальчиковою гімнастикою та пальчиковими іграми слід розпочинати із самого раннього дитинства. Їх можна проводити з музикою. Музичні пальчикові ігри розвивають дрібну моторику рук, мову, музичний слух, почуття ритму, допомагають майбутнім школярам оволодіти навичками письма.

Враховуючи оздоровчий вплив на організм кожного з пальців, допомагайте дитині координовано і спритно маніпулювати пальчиками.

Розпочніть роботу з пальчикової гімнастики, а потім переходьте до музичних пальчикових ігор.

 Консультація
Взаємозв’язок дошкільного закладу і родинного виховання у розвитку музичних здібностей особистості дитини дошкільного віку.

Сім’я є найважливішим середовищем формування та розвитку особистості: тут дитина народжується, зростає, пізнає світ, соціалізується. Саме в родині розвиваються її почуття, закладаються моральні цінності, формується фізичне та психічне здоров’я. Мистецтво, художня культура в її найкращих зразках допомагають встановити надійні емоційні контакти між поколіннями. Спільні захоплення батьків і дітей можуть мати характер ігрової, пізнавальної чи трудової діяльності. Ефективним засобом покращення взаєморозуміння та взаємопідтримки,спрямованих на створення сприятливих умов для виховання дошкільнят, виступають спільні заходи дошкільного закладу та родин вихованців, що мають на меті зміцнити сім’ю, урізноманітнити її життя, зменшити дефіцит соціальних зв’язків та спілкування дорослих з дітьми в сім’ї та поза нею. Прикро констатувати той факт, що сьогодні батьки приділяють вихованню дітей недостатню увагу, а роль домашнього вихователя здебільшого виконує телевізор. Мультфільми, фільми й різноманітні шоу, які переглядає малеча вдома, часто-густо не несуть виховної ідеї, ба навіть завдають шкоди розумовому та психічному розвитку дитини. І навіть найдорожчі іграшки та речі не навчать її ввічливості, чуйності, працьовитості, не прищеплять здатність розуміти й цінувати прекрасне. Також втрачена можливість постійного спілкування дитини зі старшими членами родини, особливо з дідом та бабусею, які здебільшого живуть окремо й не можуть виховувати онуків, розповідати їм казки, співати народних пісень. Та й з материнських вуст сучасні діти лише зрідка чують народну потішку чи колискову. Молоді батьки недооцінюють величезне виховне та пізнавальне значення музичного мистецтва. Однак наші педагоги не втомлюються пояснювати їм важливість використання музики у вихованні дитини. Музика також є ефективним засобом стимулювання соціального розвитку. Так, група дітей може спільно занурюватись у музику  –  пісні, танці – й чудово проводити разом час, не чекаючи, коли буде змога скористатися дефіцитним обладнанням. Дошкільнята співатимуть діалогічні пісні й при цьому вправлятимуться в черговості, очікуючи звертання до себе. Існує чимало пісенних варіантів, у яких кожну дитину запитують її ім’я, і вона має співом відповісти: «Ось я…» або проспівати інші слова, додаючи до них своє ім’я. Часом діти соромляться говорити на групових заняттях, однак охочіше приєднуються до інших у пісні чи таночку. В багатьох випадках вони супроводжують свій спів активними жестами. Такі групові пісні, коли всі діти співають разом, сприяють залученню тих, хто в іншому разі залишався осторонь. Практика нашої роботи з дошкільниками засвідчує те, що заняття музикою стимулюють розвиток їхнього мовлення. Будь – яке розмовне мовлення є ритмічним, мелодійним, і малята залюбки «граються» з словами. Вихователі використовують природні ігри, щоб привернути увагу дітей до звучання мови. Скажімо, допомагають їм вивчити імена однолітків, відбиваючи в долоні ритм, під який повторюються ці імена і який водночас становить основу танцю. Музика сприяє також збагаченню мовлення, запам’ятовуванню, оскільки дитина може запам’ятати фрази з пісні, складніші за природні, і згодом ужити їх у розмові. Є чимало пісень з описом та переліком різних речей, які ознайомлюють дітей з новими словами, а отже, збагачують їхній словник. Взірцем прояву творчості є складання дитиною власних пісень, коли вона використовує відомі або вигадані мелодії, щоб розповісти свої історії чи висловити особисті почуття. Взаємозв’язок між усіма аспектами впливу музики на дітей відбувається у різних видах і формах музичної діяльності. Емоційний відгук і розвинутий музичний слух дають змогу відгукнутися на добрі почуття і вчинки, активізують розумову діяльність і, постійно вдосконалюючи рухи, розвивають фізично. На думку дослідників, саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина в перші роки життя сприймає мову людей, які її оточують. Схоплюючи в ній ритмічні елементи, малюк із загальної мішанини звуків виокремлює слова й відтак усього за кілька місяців накопичує в пам’яті тисячі слів як ритмічні та інтонаційно організовані звукові фрагменти.

Дошкільні роки – це час найбільшого нагромадження музичних вражень, інтенсивного розвитку музичного сприйняття. Дитина ознайомлюється зі світом музики, охоче долучається до музичної діяльності, їй цікаві заняття, пов’язані з музикою, коли вони добре організовані (співи, танці, ігри). Успіх музичного виховання, здійснюваного в дошкільному закладі, чимало залежить від того, як організоване виховання в родині. Саме в сім’ї, у її традиціях криються джерела музичного обдарування дитини – вони ще не прокинулись, але чекають відчутного і своєчасного дотику до них. Саме в сім’ї завершується процес закріплення набутого дитиною в дошкільному закладі. Це означає, що за формування дитячого художнього смаку, музичних навичок, як і за формування особистості дитини, відповідальні вихователь, музичний керівник та особливо батьки.

Нікого не потрібно переконувати у важливості музичного розвитку дошкільника. Саме музика знаходить дорогу до душі дитини, спонукає її до самовираження, знайомить з навколишнім світом. Музика збагачує почуття та уявлення дитини, сприяє виробленню вміння відчувати ритм та мелодійність твору, формуванню здатності адекватно реагувати на них своїм голосом та рухами, розвитку інтересу до різних музичних інструментів та бажанню на них грати. Музична діяльність (співи, музичні рухи, слухання тощо)  –  це не лише засіб забезпечення виконання естетичних та освітніх завдань з музичного виховання, а й важливий засіб укріплення психічного та фізичного здоров’я, розвитку та мовленнєвих здібностей дитини. Музика допомагає дошкільникові глибше сприймати навколишнє життя, виховує любов до своїх рідних, друзів, Батьківщини, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвиткові її музичних здібностей.

Прилучення до музики у нас в садочку розпочинається з раннього віку та поступово вводить дитину в світ музичної культури. Музична практика дитини виявляється через сприймання музики, виконавство та музично- освітню діяльність.

У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різноманітними музичними творами, набувають певних знань, умінь та навичок зі слухання музики, співів, музично-ритмічних рухів. У дітей виховується любов до музики, формуються музичні здібності, оцінне ставлення до музичних творів. Тож, діти , які йдуть до школи вже вміють слухати музику, визначати емоції і почуття, що їх вона передає; мають елементарні уявлення про інструментальні та вокальні твори, їх виконання; впізнають окремі твори з класичної і народної спадщини (вітчизняної та світової); проявляють інтерес до різних видів музики, можуть назвати прізвища окремих композиторів; розрізнюють та обґрунтовують своєрідність музичних жанрів (пісні, танцю, маршу), можуть їх порівняти. Діти навчаються втілювати у співах, рухах, музикуванні характер музики. Вони вже вміють співвіднести власне виконання з виконанням інших дітей, творчо сприймають музичний образ, можуть дати творові цілісну характеристику, розрізнюють властивості звуку, засоби виразності (темп, висоту, динаміку); рухатися у такт музики, використовують виразні рухи, міміку, жести, пози, які відповідають мелодії. Діти старшої групи володіють навичками гри на дитячих музичних інструментах, уміють обирати музичний інструмент для певного ігрового сюжету; виражають рухами емоційний стан, зміст танцю, володіють елементарною танцювальною технікою. Також мають досвід музичної імітації, вміють пісенно-пластично оформити гру; роблять спроби творити музику, дістають задоволення від самовираження в діях під музику.

А формування основних музичних здібностей можна спостерігати вже в ранньому дитинстві і систематичні музичні заняття забезпечують значний рівень музичного розвитку дошкільнят. Музично обдаровані діти швидко випереджують менш обдарованих у розвитку тих чи інших музичних здібностей, проте у багаторічній практиці помічено, що в успішному оволодінні музикою наполегливість відіграє не меншу роль, ніж здібності.

Незалежно від природних даних, на музичних заняттях розвивається музичність у всіх дітей, які відвідують садочок. Кожній дитині приділяється належна увага, враховуються її індивідуальні особливості характеру, можливості та бажання. Для того, щоб заохотити до музичної діяльності всіх дітей, добираються різні завдання, прийоми, ролі у святах та розвагах.

В музичний репертуар включаються класична музика різних епох та стилів, фольклор, сучасна музика.

На музичних заняттях створюються умови, за яких кожна дитина охоче долучатиметься до всіх видів музичної діяльності, братиме в них активну участь, намагатиметься імпровізувати , виявляти творчість.

Музичні заняття у дошкільному закладі завжди були і залишаються найулюбленішими для малюків. На них дошкільники танцюють, співають, граються, вчаться слухати і розуміти музику, грають на дитячих музичних інструментах, відчувають себе маленькими артистами. За невеликий проміжок часу (15 – 30 хвилин, відповідно до віку дітей) діти змінюють декілька видів музичної діяльності: слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, танцювальна та пісенна творчість.

Прилучайте малюка до музики, використовуючи її загально- розвивальні можливості. Це може зробити і людина без музичної освіти.

Найперша порада батькам: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти  –  поблажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Що співати? Краще  –  дитячі пісеньки, традиційний репертуар яких дуже багатий. Якщо ви не пам’ятаєте жодної пісні, знайдіть касету або компакт – диск і слухайте їх доти, поки не запам’ятаєте слова. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній з словами і без слів. Не забувайте, що слова  –  лише доповнення до музики.

Ксилофон. Купіть правильно настроєний ксилофон. Чому саме ксилофон? Тому що це єдиний інструмент, водночас і мелодійний, і ударний, який не розладнується з часом. Грайте на ньому музичну фразу за фразою, але не співайте. Потім зіграйте першу фразу й проспівайте її, називаючи відповідні ноти, наприклад «до», «ре», «мі», «до» або в іншій послідовності. Якщо відчуваєте, що фальшуєте, то не треба співати, краще говоріть. Грайте не окремі звуки, які, по суті, еквівалентні окремим літерам, а короткі музичні фрази, що  є своєрідними музичними словами. Можна програти малюкові гаму, послідовно вдаряючи по клавішах в нижньому ряді; акорд  –  послідовність через одну клавішу нижнього ряду; хроматичну гамму, озвучуючи по черзі всі клавіші нижнього та верхнього рядів та інші варіанти послідовностей. Головне, щоб це був не окремий звук, а їх певне сполучення, послідовність.

Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього  аудіо пристрій. Записуйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів класичної музики різних періодів, джазу, популярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

Використовуйте різні види сприймання музики на слух. Розрізняють три виді музичного сприймання: пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята іншим; частково активне  –  малюк слухає і водночас думає про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення; і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно. Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голосу, власних відчуттів.
Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато разів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокальному та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам’яті  відклалося правильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням. Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її.Імпровізація. Звичку до імпровізаціі доцільно виробляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь простий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви мали сказати дитині. Вона буде у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть  дитину, яка відповість вам так само. Самі складайте й римуйте слова, добирайте до них  різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повторити за вами.

Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте дитині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає – знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Зрештою, звук сирени можна придумати самостійно.

Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга  –  грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо.

Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюку, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дитину все робити й розмовляти тихо, але не пошепки.

Голоси різного тембру. Поговоріть з дитиною на цю тему. Коли звучить по радіо пісня, запитайте, що вона думає про голос співака, чи подобається, чи схожий цей голос на ваш, у чому відмінність тощо. Порівнюйте голоси різних співаків. Хай дитина знає про різні тембри голосу й відчуває їх. Коментуйте відповіді малюка і відзначайте правильні. Важливо, щоб дитина знала: їй щось вдається і ви це помічаєте. 

Терпіння і удачі Вам у музичних заняттях зі своїми дітьми

Консультація
Естетичне  виховання найменших

засобами музики та художнього слова

         Шлях людини  в світі прекрасного починається дуже рано. Дитина вже з перших років життя несвідомо тягнеться до всього  яскравого і привабливого, радіє , коли бачить блискучі іграшки, барвисті квіти і предмети. Все це викликає в неї почуття задоволення. Слово « гарно» рано входить у життя дітей. Уже з першого року життя вони чують пісню, казку,розглядають малюнки  разом із дійсністю мистецтво стає джерелом їхніх радісних переживань. Мова казки мусить бути народна ; це коштовна мова, якої не дасть ніяка книжка. То ж до вибору художнього твору для малят, з огляду на виховне значення сюжету, мови, слід підходити обережно, розважливо.

       Щодо виявлення дітьми своїх естетичних емоцій, то звісно , вони будуть відповідати їхньому вікові і мусять бути цілком вільні.

        Естетичне сприйняття дійсності дітьми раннього віку має свої особливості.

       Основними є чуттєва форма речей – їх колір, форма, звук. У цьому розвиток естетичного  сприйняття великої сенсорної культури.

        В перші роки дитина погано реагує на естетичні враження, її вабить лише, що не будь яскраве, пишні кольори. Але потроху малюнки усе більше відчувають безпосередню красу і висловлюють свої особисті  нахили.

        Та є такі відтінки почуттів , які глибше й повніше можна виразити музикою. Музика загострює емоційну чуттєвість. Вона необхідна дитині. Дитинство так само неможливе без музики, як неможливе без гри і казки.

     Взагалі музика, розуміння музичних творів дає людям багато насолоди і приємності, освітлює життя.

     Музичні заняття тішать дітей і спонукають їх до активності, дають яскраві художні та музичні враження, розвивають здатність глибше сприймати красу музики.

     З вмілого добору матеріалу і правильної методики проведення музичної роботи забезпечуються розвиток рухів і мови дитини, її естетичне виховання.

       Чому діти  так люблять гру ?  Чим вона приваблює їх Звідки вони беруть енергію, щоб безупинно бігати з м’ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками ?

       Гра для дитини – справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями, водночас це вільна діяльність , адже дитина грає без примусу, із задоволенням.

       Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює  різноманітні знання, набуває вмінь, готується  до життя. Тому гру беруть на озброєння вихователі і батьки.

       Якщо малюка просто  попросити посидіти спокійно, це йому вдається важко, варто ж йому запропонувати роль, бажаний спокій на якийсь час забезпечений,відомо, що на кожному віковому щаблі дитинства закладаються якості, які матимуть дуже важливе знання для особистості в дорослому житті. Гра дає малятам відчуття єдності з тим, із ким вони грають. І вміння взаємодіяти, спілкуватися розвивається у дітей саме в тих іграх, які побудовані на взаємодії дорослого й дитини.

        Різноманітність народних ігор дозволяє виділити ті, за допомогою яких можливе цілеспрямоване формування в малюків певних комунікативної поведінки.

         Малята полюбляють гри  в яких головний персонаж виконує певні дії.

         Ці ігри розвивають взаєморозуміння до іншої дитини, пробуджують бажання звертатися до однолітка й виконувати за правилами гри, його прохання.

         Часом забуваємо, що творчість дитини – це необхідна форма самоутвердження, без якої їй не вирости в яскраву особистість, чарівний світ дитинства повинен бути щасливим і безтурботним.

         Найголовніша умова такої захоплюючої діяльності  -  наявність у дитини знань про оточуючі предмети ( їх призначення, якість , естетичний вигляд), події і явища реального життя. Але для цього дітям потрібно мати не лише знання. І якщо до цих дитячих знань і умінь добавити «еліксиру», фантазії, то діти за допомогою дорослого можуть створити чудодійство. Діти прагнуть продовжити свою гру далі й далі, ще більше захоплюючись нею. І якщо малеча не залишить гру за дверима вчорашнього дня, а бажатиме продовжити її, то можна дійсно радіти.

        Діти наскільки вживаються в роль своїх героїв, що навіть уже не граючись, відчувають себе в ній.

       Гра готує дитину до навчання, праці, виховує поведінку.

       Який малюнок у грі, таким він буде і в праці, так вважав А. С. Макаренко.

Консультація
Пам’ятка для батьків по музичному вихованню…

1. Ранній прояв музичних здібностей говорить про необхідність починати музичний розвиток дитини як можна раніше. Якщо не закласти з самого початку міцний фундамент, то марно намагатися побудувати міцний будинок: навіть якщо він буде красивий зовні, все одно розвалиться на шматки від сильного вітру і землетрусу », – вважають педагоги

2 Шлях розвитку музикальності кожної людини однаковий. Тому не слід засмучуватися, якщо у нашого малюка немає настрою щось заспівати або йому не хочеться танцювати, а якщо і виникають подібні бажання, то спів, на ваш погляд, здається далеким від досконалості, а рухи смішні і незграбні. Не турбуйтеся! Кількісні накопичення обов’язково перейдуть в якісні. Для цього потрібен час і терпіння.

3. Відсутність будь-якої з здібностей може гальмувати розвиток інших. Значить, завданням дорослого є усунення небажаного гальма.

4. Не «приклеюйте» вашій дитині «ярлик» – немузичний, якщо ви нічого не зробили для того, щоб цю музикальність у нього розвинути.

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою і гармонії до занепокоєння, пригніченості або агресії). У зв’язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.

Збудлива, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитину) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах), спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливим дітям із слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.

Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги. Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже у ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть її закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в неї позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина її тіла.

Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту панга вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому – заподіюють людині шкоду.

Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на самого мовця. Наш внутрішній стан, наші думки, ставлення до світу виявляються у змісті мови і в її інтонаційному забарвленні. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, в свою чергу відкладає відбиток на психологічний стан слухача, впливає на наші відносини з ним. Наприклад, грубий, різкийголос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос мовця породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошена спокійним, м’яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю її бажання.

Залучення дитини до музики

Залучення дитини до музики починається ще під час вагітності, коли малюк і мама є єдиним цілим. Малюк вже тоді чує звуки і реагує на них. Тому батьки є першими, хто познайомить малюка з музикою і занурить в її прекрасний і казковий світ. Ось декілька простих порад як зробити знайомство з музикою захоплюючим і корисним заняттям, розвиваючи музичні здібності вашого малюка.

З перших днів життя супроводжуйте діяльність малюка Пестушко (роблячи дитині масаж – ритмічним погладжують рухом або постукуванням, витягуючи його ручки, повертаючи головку), щоб дитина відчувала – як рухається його тіло в такт пісні і підсвідомо запам’ятовував ритмічне співвідношення слів, рухів і мелодії;

Супроводжуйте ігри та забави дитини потішками і примовками. Вони прості у виконанні і дуже цікаві, допоможуть розвеселити дитину і зайняти увагою. Наприклад, відома майже кожному потішка «Ладушки» і примовка «Тілі-бом, тілі-бом, загорівся кошкин дім»;

Імпровізуйте, складайте на ходу веселі пісеньки – це не тільки захоплює, а й відмінно піднімає настрій;

Ваш малюк напевно дуже любить малювати. А малювати під звучну музику йому буде ще цікавіше. Особливо добре включати запис класичної музики. Для дитини старшого віку можна дати завдання намалювати звучну музику;

Спів колискових вашій дитині знайоме з перших днів його життя. Він до цього вже звик. Спробуйте співати колискову улюбленій ляльці або ведмежаті. Якщо ваш малюк ще невиразно вимовляє слова – співайте, а він нехай заколихує іграшку в такт вашому співу. Звертайте увагу дитини на те – як різно може звучати колискова, залежно від того, хто її співає (Ведмедиця, Зайчиха або Мишка);

Активно використовуйте лічилки. Намагайтеся не просто проговорювати, а наспівувати. Вони добре розвивають не тільки відчуття ритму, а й слух дитини. До того ж легко допоможуть уникнути сварки між дітьми у визначенні того хто водить, хто перший, а хто другий;

Гуляючи по парку або перебуваючи за містом, звертайте увагу дитини на звуки природи, на те як співає зозуля («ку-ку» на різних звуках), як шумить струмочок («ш-ш-ш»), як цвірінькають горобці (наспівуючи мелодійно ” чів-чів-чів »), просите повторити почуте. Це відмінно розвиває музичне увагу, слух і музичну пам’ять;

Грайте з малюком у «Вгадай мелодію». Дорослий наспівує уривок знайомої дитині пісеньки, а після того, як малюк її впізнав – виконаєте цю пісеньку разом з нім.організовивая дитячі свята, неодмінно подбайте про музику. Нехай яскраві, веселі дитячі пісеньки супроводжують ігри та спілкування хлопців.

Консультація
Домашнє свято

У батьків, які вирішили самостійно організувати дитячу вечірку, крім турбот, чим розважити і нагодувати гостей обов’язково виникне питання – як провести свято, щоб все пройшло гладко, без сліз і розчарувань. Ось декілька порад:
Будуйте розваги так, щоб діти “грали проти поля”, а не змагалися один з одним. Спільні пошуки скарбів, колективне заробляння призів на команду згуртує хлопців краще, ніж суперництво (нагадую, що мова йде про свято для дошкільнят).
Якщо ваш сценарій побудований на виконанні завдань – не вимагайте, щоб всі діти виконували кожне завдання. Це затягує захід, інші гості нудьгують, когось доводиться вмовляти. Так що нехай 1-2 добровольця візьмуть участь у конкурсі (і не треба вимагати строгого виконання правил), і переходите до наступної гри. А ось якщо всім дітям захочеться, і по кілька разів, кидати кульки в ціль або проходити смугу перешкод – відійдіть в сторону і дайте їм награтися.
Приготуйте призи та подарунки для всіх гостей. Краще однакові. Якщо ви збираєтеся давати призи за перемогу в конкурсах, обов’язково придумайте, як і за що ви будете нагороджувати тих, хто програв.
Ігор і розваг повинно бути з запасом, але не прагнете продемонструвати гостям всю придуману програму.
Між конкурсами та іграми робіть паузи. Не намагайтеся перекричати дитячий гамір, а вичікуйте, коли малюки заспокояться і подивляться на вас в очікуванні продовження.
Будьте обережні з музикою. Багато дітей сприйнятливі до різких звуків. Крім того, навіть ненав’язливий звуковий фон погано діє на збудливих дітей. Тому музику, як і мультфільми, включайте, але не надто голосно і ненадовго.
Придумайте кілька справ для “пустельників” – дітей, які не зможуть або не захочуть влитися в колектив. Мультфільм, цікава розмальовка, конструктор, виробний набір допоможуть дитині не відчувати себе самотнім.
Якщо дитяча компанія розбушувалася – відразу ж запропонуйте їм спокійне заняття: зробити браслет з намистин, розсортувати з закритими очима геометричні фігури, пограти в “Море хвилюється” або “Зіпсований телефон”.
Приготування до свята нерідко проходять цікавіше самого торжества. Прикрашати приміщення, готувати частування, брати участь в концерті або виставі, робити подарунки батькам маленьким гостям буде не менш цікаво, ніж брати участь в іграх і конкурсах.
Забудьте про «не встигли», «не вдалося», «не вийшло». Успіх свята вимірюється дитячими посмішками, а не кількістю страв на столі або пунктами у розважальній програмі.

Консультація .
Музичний розвиток дитини

Музика позитивно впливає на активність з’єднань між нервовими клітинами в головному мозку, що обумовлює закладку інтелекту. Чим раніше дитина почне слухати музику, тим більше нейронів буде задіяно, тим швидше буде розвиватися мозок.
Чути звуки і слухати музику малюки здатні з 8-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Розвиток дитини в утробі матері неможливо уявити без музики, адже до семи місяців вагітності малюки можуть розрізняти тональність, ритм і знаходять свої музичні уподобання.

Музика вчить дитину слухати, чути, представляти те, що чуєш, розвиває зорове і слухове сприйняття, слухову пам’ять, образне і асоціативне мислення. Найбільш відповідною музикою для маленьких дітей є класична. Доведенspan style=»mso-spacerun: yes;»/span/bо, що під неї діти заспокоюються, засинають, краще смокчуть груди і засвоюють материнське молоко.

Музика благотворно впливає на розвиток у дітей емоційної сфери. А при позитивних емоціях дітки швидше розвиваються фізично, засвоюють нове, починають вимовляти перші слова і пропозиції.

Під час вагітності і до шкільного віку дитини краще не слухати музику з низькими частотами і партіями ударних. Також не варто включати музику дуже голосно. У період внутрішньоутробного розвитку вона здатна травмувати нервову систему, а у немовлят порушується сон, апетит, діти стають більш дратівливими і примхливими.

Спочатку дітям для прослуховування необхідні короткі музичні твори або уривки з них. До 3-х років загальна прослуховування музики за день має становити не більше однієї години – це може бути 20 хвилин з ранку, 20 хвилин вдень і 20 хвилин перед сном. Після трьох років музичний потік можна збільшувати.

Не талановитих дітей не буває

Талант – видатні вроджені якості, особливі природні здібності. Обдарований – теж, що і талановитий. Здібності – природна обдарованість, талановитість. Геній – вища творча здатність. Дослідниками психології і педагогіки вже не раз доведено, що чим людина молодше, тим вона універсальніше за своїми можливостями.

Маленька дитина, з одного боку, – «ще може все». Вона не розвинула одні сторони своєї психіки, одні групи здібностей за рахунок інших і не поставила собі кордону з власних своїх досягнень, як це буває з нами, дорослими.
Зрозуміло, що в просторі і часі одного людського життя, ніхто не може «стати всім», але в сприятливих умовах багато дітей можуть успішно проявити себе в різних видах творчості.

Для дитячого віку характерна креативність (прагнення до творчості). Дитина живе своїми образами, коли, щось робить вдома, а зокрема в нашому дитячому садку створені всі умови для розвитку талановитих дітей.

Для нас педагогів головне бачити в кожній дитині творця.
Музика завжди претендувала на особливу роль в суспільстві. У стародавні століття музично – медичні центри лікували від туги, нервових розладів, захворювань серцево – судинної системи. Музика підвищує працездатність і розумову активність мозку. Але головне, музикою можна впливати на емоційне самопочуття людини. Для цієї музики не існує нічого неможливого.

Необхідно лише бажати її слухати і вміти слухати.
Природа щедро нагородила людину. Вона дала їй все для того, бачити, відчувати, відчувати навколишній світ. Вона дозволила їй чути все різноманіття існуючих навколо звукових фарб. Прислухаючись до власного голосу, голосів птахів і тварин, таємничого шелесту лісу, листя і завивання вітру, люди вчилися розрізняти інтонацію, висоту, тривалість. З необхідності та вміння чути народжувалася музикальність – природою дана людині властивість.
Можна нерідко чути: «Мабуть, моя дитина пішла в батька, у неї зовсім немає музичного слуху. Досить поширена формула визначення причини відсутності здібностей сина чи дочки. Однак все насправді інакше.

Якби походження було визначальним чинником у формуванні здібностей, то тоді діти, покоління за поколінням, успадковували б професії батьків. Але життя набагато цікавіше, і не так вже й рідкісні випадки, коли дитина вченого стає скрипалем, а лікаря – письменником. І пояснюється це оточенням, в якому росте малюк, його власним досвідом. Вони визначають в майбутньому і здібності, і характер людини. І якщо син музиканта вибирає ту ж професію, що його батько, то причина насамперед у тому, що виховувався він в атмосфері музики, що з перших днів появи на світ був занурений у світ чарівних звуків.

Кожен від природи музикальний. Оточуюче середовище ростить і живить особистість. Якщо для музичного розвитку дитини з самого народження створені необхідні умови, то це значний ефект у формуванні її музикальності.

Ранній прояв музичних здібностей говорить про необхідність починати музичний розвиток якомога раніше.

Консультація.
Музичне виховання в сім’ї

Навчаючи дитину музиці, батьки ставлять різні цілі і завдання. Це залежить від їх ставлення до музики і музичних професій. Однак основними завданнями музичного виховання дітей в сім’ї можна назвати ті ж, що і в дошкільному закладі, а саме:
• Збагатити духовний світ дитини музичними враженнями, викликати інтерес до музики, передати традиції свого народу, сформувати основи музичної культури;
• Розвивати музичні і творчі здібності в процесі різних видів діяльності (сприйняття, виконавство, творчість, музично – освітня діяльність);
• Сприяти загальному розвитку дітей засобами музики.
• Якщо дитина музично обдарована, то вже в дошкільному віці необхідно закласти основи для майбутнього професійного навчання.

Всі ці завдання вирішуються в конкретній діяльності. Якщо батьки розуміють важливість музичного виховання, вони прагнуть навчати дітей у сім’ї, музичних гуртках, студіях, музичних школах, відвідують з ними концерти, музичні вистави, намагаються збагатити різнобічними музичними враженнями, розширюють їх музичний досвід.
Вибір музичних творів, які дитина слухає вдома, залежить від музичного смаку і музичного досвіду сім’ї, її загальнокультурного рівня. Для розвитку музичних здібностей дітей, формування основ музичної культури необхідно використовувати народну та класичну музику. Лише на шедеврах можна виховувати смак маленьких слухачів. Діти повинні знати народну музику, яка тісно пов’язана з мовою, естетичними і народними традиціями, звичаями, духовною культурою народу.
Якщо дитина чує народні мелодії з раннього дитинства, вона, природно, «переймається» народно-пісенними інтонаціями. Вони стають їй звичними, рідними. Дитині важливо відчути і красу класичної музики, накопичити досвід її сприйняття, розрізнити зміну настроїв, прислухатися до звучання різних музичних інструментів, навчитися сприймати і старовинну, і сучасну музику, як «дорослу», так і написану спеціально для дітей.
Для слухання слід відбирати твори, в яких виражені почуття, доступні для дитячого сприйняття. Це повинні бути невеликі або фрагменти з яскравою мелодією, що запам’ятовується ритмом, барвистою гармонізацією, оркестровкою. Музичне виховання в домашніх умовах проходить індивідуально. Дитина повинна відчувати себе захищеною, коханою, перебувати в позитивному настрої

Значення і завдання музичного виховання дітей

Різні види мистецтва мають специфічний впливу на людину. Музика ж має можливість впливати на дитину на самих ранніх етапах. Доведено, що навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, впливає на самопочуття дитини.

Консультація .
Музика є одним з найбагатших і дієвих засобів естетичного виховання, вона володіє великою силою емоційного впливу, виховує почуття людини, формує смаки.


Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що розвиток музичних здібностей, формування основ музичної культури – виховання потрібно починати в дошкільному віці. Відсутність повноцінних музичних вражень у дитинстві з працею надолужується згодом. Музика має схожу з промовою інтонаційну природу. Подібно процесу оволодіння мовою, для якої необхідна мовна Середа, щоб полюбити музику, дитина повинна мати досвід сприйняття музичних творів різних епох і стилів, звикнути до її інтонаціям, співпереживати настрої. Відомий фольклорист Г.М.Науменко писав: «… у дитини, що потрапляє в соціальну ізоляцію, відбувається затримка розумового розвитку, він засвоює навички та мову того, хто його виховує, спілкується з ним. І яку звукову інформацію він вбере в себе в ранньому дитинстві, та й буде основним опорним поетичним і музичним мовою в його майбутньому свідомому мовному і музичному інтонуванні. Стає зрозумілим, чому ті діти, яких заколисували під колискові, виховували на пестушках, розважали примовками і казками, з якими грали, виконуючи потешки, за численними спостереженнями, найбільш творчі діти, з розвиненим музичним мисленням … »
Музичне розвиток надає нічим не замінні вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, виховується чуйність до краси в мистецтві і життя. «Тільки розвиваючи емоції, інтереси, смаки дитини, можна долучити його до музичної культури, закласти її основи. Дошкільний вік надзвичайно важливий для подальшого оволодіння музичною культурою. Якщо в процесі музичної діяльності буде сформовано музично-естетичну свідомість, це не пройде безслідно для подальшого розвитку людини, його загального духовного становлення ».
Займаючись музичним вихованням, важливо пам’ятати і про загальний розвиток дітей. Дошкільнята мають невеликий досвід уявлень про почуття людини, що існують в реальному житті. Музика, що передає всю гаму почуттів та їх відтінків може розширити ці уявлення. Крім морального аспекту, музичне виховання має велике значення для формування у дітей естетичних почуттів: прилучаючись до культурного музичному спадщини, дитина пізнає еталони краси, привласнює цінний культурний досвід поколінь. Музика розвиває дитину і розумово. Крім різноманітних відомостей про музику, що мають пізнавальне значення, бесіда про неї включає характеристику емоційно-образного змісту, отже словник дітей збагачується образними словами і виразами, що характеризують почуття, передані в музиці. Уміння представити і відтворити висоту звуків в мелодії так само припускає розумові операції: порівняння, аналіз, зіставлення, запам’ятовування, що так само впливає не тільки на музичне, але й на загальний розвиток дитини.
Як вже було сказано, музика розвиває емоційну сферу.
Емоційна чуйність на музику – одна з найважливіших музичних здібностей. Вона пов’язана з розвитком емоційної чуйності й у житті, з вихованням таких якостей особистості, як доброта, вміння співчувати іншій людині.
Розвиток музичних здібностей, одна з головних задач музичного виховання дітей. Кардинальним для педагогіки є питання про природу музичних здібностей: чи становлять вони собою вроджені властивості людини чи розвиваються в результаті впливу навколишнього середовища, виховання та навчання. Б.М.Теплов у своїх роботах дав глибокий всебічний аналіз проблеми розвитку музичних здібностей. Він визнає вродженими деякі особливості, схильності людини, задатки. «Самі ж здібності завжди є результатом розвитку. Здатність по самому своїй істоті є поняття динамічне. Вона існує тільки в русі, тільки в розвитку ». Здібності залежать від вроджених задатках, але розвиваються у процесі виховання та навчання. Всі музичні здібності виникають і розвиваються в музичній діяльності дитини. «Не тому річ – пише учений – що здібності виявляються в діяльності, а в тому, що вони створюються в цій діяльності».
Це твердження стало загальноприйнятим у педагогіці і психології.

Основні завдання музичного виховання:

1. Виховувати любов та інтерес до музики. Тільки розвиток емоційної чуйності і сприйнятливості дає можливість широко використовувати виховний вплив музики.

2. Збагачувати враження дітей, знайомлячи їх у виразно організованій системі з різноманітними музичними творами і використовуваними засобами виразності.

3. Залучати дітей до різноманітних видів музичної діяльності, формуючи сприйняття музики і найпростіші виконавські навички в області співу, ритміки, гри на дитячих інструментах. Знайомити з початковими елементами музичної грамоти. Все це дозволить їм діяти усвідомлено, невимушено, виразно.

4. Розвивати загальну музикальність дітей (сенсорні здібності, ладо-висотний слух, почуття ритму), формувати співочий голос і виразність рухів. Якщо в цьому віці дитини навчають і залучають до активної практичної діяльності, то відбувається становлення і розвиток всіх його здібностей.

5. Сприяти розвитку музичного смаку. На основі отриманих вражень і уявлень про музику проявляється спочатку вибіркове, а потім оцінювальне ставлення до виконуваних творів.

6. Розвивати творче ставлення до музики перш за все в такій доступній для дітей діяльності, як передача образів у музично-ритмічних рухах, пісенних імпровізаціях, в іграх і драматизації.

У дитячому саду ми щодня займаємося музичною діяльністю. Працюємо над розвитком музичних здібностей, прищеплюємо естетичний смак.

КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ З МУЗИКИ

  Поради щодо розвитку творчості дитини

Шановні батьки!
Ми з Вами разом зацікавлені у гармонійному розвитку . Сподіваємося, що ці поради допоможуть Вам!

1. Знайомте дітей з усіма видами мистецтва.
2. Відвідуйте з ними театри, концерти, виставки , циркові вистави, музеї тощо.
3. Читайте дітям авторські та народні казки, дитячу літературу.
4. Заохочуйте дітей до імпровізованої драматизації казок, пісень, віршів.
5. Пропонуйте дітям придумувати свої казки й відображати
у малюнках, грі, діях.
6. Виготовляйте разом з дітьми різні види лялькового театру (настільний, театр-рукавичка, тіньовий, пальчиковий тощо).
7. Дозволяйте дітям переглядати дитячі передачі, фільми, мультфільми.
8. Організовуйте домашні концерти, на яких діти будуть виконувати не тільки знайомі пісні та таночки, а й придумані.
9. Дозволяйте дітям фантазувати, виявляти творчість.
10. Розвивайте у своїх дітях творчі здібності шляхом відвідування музичних шкіл, театральних гуртків та студій.

Бажаємо Вам успіху!

«Використання музичної гри

в життєдіяльності дитини»

Консультація для батьків дітей старших груп

Музично-ігрова діяльність доступна всім дітям. Залучення дітей до музично–ігрової діяльності, а не лише до сприймання музики, дуже корисне для їх загального художнього розвитку, відповідає природним потребам і можливостям дітей.

Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності, виховується естетичний смак, збагачується світовідчуття: розвиваються асоціативна уява, сенсорна, емоційна, інтелектуальна сфери дітей, їхні творчі здібності, що дають дітям можливість створювати красу самостійно.

Музична гра є формою творчості. Це невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, дій, запитань, способів розв’язання різних проблем. Завдяки музичній грі у педагогів та батьків виникають необмежені можливості у створенні умов для прояву творчих сил дитини, а тому музична гра ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Навіть при наявності встановлених правил, норм, певній регламентованості ігрових дій кожна музична гра надає дітям змогу бути творцями, зокрема естетичних цінностей, отримувати задоволення  від власних духовних сил, створювати нову естетичну реальність, частиною якої є вони самі. Таким чином забезпечується єдність самопізнання( дослідження власного духовного світу через музику), самовираження (реалізація етико – естетичних ідеалів) і самоствердження(заява через мистецтво про себе як про особистість, про багатство своїх почуттів та силу творчої енергії) дітей.

Музична гра дає дітям змогу відчувати світ серцем, пізнавати його розумом. Музична гра може бути формою організації навчання, методом набування і закріплення знань, засобом виховання морально – вольових якостей.

Пропонуємо до уваги батьків такі ігри музичної спрямованості:

  1. « Подоляночка»                                          4. «Диби, диби, дибки!»
  2. « Ой, Василю, товаришу!»                     5. «Садівник і козенята»
  3. « Впізнай за голосом»                             6. «Гуси - лебеді»


                                                                       

                                                                            Дати малятам радість
Одне із основних завдань дошкільної оселі-роз¬виток творчої особистості дитини. Музичне виховання посідає особливе місце в. розвитку дітей, бо музигна, пісня є найдоступнішим видом мистецтва. Головне в музичному виховання-дати малятам радість, яскраві художні враження, спонукати їх до активності, прищеплювати любов, Інтерес до музики. Зокрема, хочу поділитися думками, враженнями та спостереженнями, що безпосередньо стосуються музичного виховання дітей раннього віку.
Виховання художнього смаку-неодмінна умова гармонійного розвитку людини, що неможливо без елементарних знань і розуміння мистецтва. Часто батьки мене запитують: «З якого віку треба починати музичне виховання дитини?», «З колиски»,-відповідаю я. А й справді, коли мати колише дитину, вона завжди наспівує колискову або свою улюблену пісню. Слухаючи ЇЇ, малюк заспокоюється, набуває етану психологічної рівноваги. І це, можливо, народжує перші відчуття прекрасного в маленької людини.
Важко переоцінити значення музики у вихованні благородних рис: Скажімо, чудова пісня про Батьківщину викликає в дитини почуття щирої любові до рідного краю, пісня про дружбу - прагнення бути чуйним, хорошим товаришем. А як люблять хлопчи¬ки й дівчатка пісню про маму! І це тому, що музичний твір, якщо він гарний, допомагає передати, їх любов до найріднішої людини.
Переконана, що музичне виховання треба починати з раннього віку. Шкода., що композитори та поети мало пишуть для наймолодших. Як музичний керів¬ник/ прагну робити все можливе для всебічного роз¬витку дітвори: цікавлюсь новинками музичної літера-тури, проблемами естетичного виховання і, з огляду на вимоги сьогодення, шукаю шляхів вдосконалення формування гармонійно розвиненої особистості.
У музичному вихованні багато значить народна пісня, 3 неї ми дізнаємося про думки й Сподівання, Історію того чи іншого народу. Прищепити любов до своїх народних пісень означає викликати інтерес І до творчості Інших народів.. Хочу висловити. й таку думку: у концертах, по радію, на телебаченні дуже .часто звучать малохудожні твори. Надмірна увага до естрадно-розважальної музики низького рівня, на мою думку, завдає великої шкоди,, особливо дітям, які прагнуть наслідувати дорослих, а ще неспромож¬ні відокремити добре від поганого. Вважаю своїм обов’язком перешкоджати згубному впливові низь¬копробного розважального мистецтва, ознайомлюю¬чи дітей з прекрасними народними творами, класи¬кою, доступною дошкільнятам. Відповідно проводжу роботу і з батьками.
І ще. Дехто некритично використовує модні ритми та рухи, зовсім неприродні й чужі дитячій психологи. "Звичайно, це не означає, що все нове й сучасне пот¬рібно відхиляти. Мистецтво повсякчас збагачується; новими музичними творами, ритмами, рухами! Відкри-ває все ширші горизонти у світ прекрасного. Але залучати дітей до сучасної музики та ритму слід особливо обережно, бути для цього підготовленим: мати високу культуру, художній смак, неабиякі хист і вміння.
 

                                                                       Музичні радіопередачі для дошкільнят

Проблема естетичного виховання молодшого покоління – одна з найважливіших у період становлення молодої української держави. Саме від того, які художні смаки і потреби сформуються у дитини в перші роки її життя, як розвинуться естетичні судження й ОЦІНКИ, великою мірою залежить її подальший розвиток, можливості удосконалення особистості.
Першою ланкою в загальній системі естетичного виховання є дитячий садок. Саме тут починаються перші кроки дитини в Країну прекрасного - у світ му¬зики, художнього слова, куди веде його досвідчений музичний керівник, вихователь, розкриваючи багатс¬тво звуків і барв, красу образного слова впливаючи на розум і почуття маленької людини.
Але є багато і таких дітей, які не охоплені дошкільною освітою. Тому проблема естетичного виховання покладається на сім'ю. І тут на допомогу мають прийти засоби масової інформації — радіо, кіно, телебачення.
Ми вперше ознайомилися з радіо ще зовсім маленькими. Нас приваблював цей дивний предмет, з якого лунала музика, було чути різні голоси. А коли
нам виповнювалось три - чотири роки, ми ставали повноправними радіослухачами — адже спеціально дня нас існували радіопередачі, заміняючи зайнятих тата, маму, бабусю чи дідуся, які не завжди мали віль¬ну годину, щоб прочитати книжечку, розповісти казку чи проспівати пісеньку.
Що менша дитина, те більше значення має форма, у якій ведеться розповідь. Якщо просто сказати: тре¬ба бути охайним, ввічливим, поважати старших, — вона не запам'ятає цю настанову. А якщо дитина прослухає по радіо цікаву дитячу оперу Б.Олексієнка «Марійка-Розгубійка», у якій би брали участь разом з ведучим — професійним актором, маленькі виконавці, результат був би зовсім інший.
Серед музичних радіопередач для дошкільників хотілося, щоб було чимало таких, які за допомогою музичних .звуків розповідали про навколишню природу, навчали слухати і розуміти нескладні музичні твори. Досить красномовним може бути сам перелік назв таких радіопередач: «Розкажи мені, музико»і «Музич¬ні сходинки», «Веселі нотки», «Я малюю пісеньку» «Радіо-няня», «Театр біля мікрофона» тощо.
Але музика має звучати не лише у спеціальних радіопередачах - вона є обов'язковим співучасником літературних дитячих передач. Не можливо уя-вити казку дідуся Панаса без супроводу бандурки, розповідь бабусі Орини - без супроводу баяна. Му¬зика допомагає краще зрозуміти тест казки, більше усвідомити думку твору.
Радіо має ознайомлювати малят з кращими зразками української та світової літератури. Бажано, щоб діти мали змогу почути вірш та казки, цікаві оповідання відомих письменників, які присвятили свою творчість дітям.

                                         Навіщо дитині ляльковий театр?

Оживаюча лялька - чи можливо це?
Яке маля не мріяло хоча б один раз, щоб його улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили? Щоб вони змогли розімкнути темницю своєї статичності, розповісти про себе, стати дійсними партнерами по іграх? І навіть ляльки - роботи не здатні цю мрію виконати, адже їхній руху механічні й, мабуть, ще більш далекі від бажаного "пожвавлення", якого сподівається дитина. Але, виявляється, чудо "живої" іграшки все-таки можливо!
Мова в цій статті піде про дивне створіння рук людських - ляльці-рукавичці. Про ганчіркову м'яку ляльку, яку можна "пожвавити" за допомогою руки й "оживити" силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка із цією іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Крихітка вже звикла до навколишніх його звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражає лише одну емоцію, а те й зовсім байдужим. І отут раптом він бачить ляльку, що тягнеться до нього руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з ним начебто сама собою... Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю "живої" іграшки - все виражається на особі крохи. За першим незабутнім враженням треба освоїти можливостей
ляльки, які виявляються практично безмежними.
У чому ж переваги такої іграшки?
По-перше, одягаючи ляльку на руку, дитина "зливається" з нею, ототожнюється з персонажем, у який буде грати. З її допомогою він може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як він це робить зі звичайною лялькою. З нею він здатний емоційно виразити все те, що його тривожить і хвилює, говорячи не від своєї особи, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі. До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для нього придуманий сценарій. У процесі подання, у тім або іншому виді що відтворить ситуацію, що травмує дитину, маля за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються від їхніх страхів, що мучили, і негативних емоцій.
По-друге, лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька - весела або смутна - зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мулы - або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. А виходить, здобуває настільки необхідний йому емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть маляті відповістити на запитання, яке це - бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним... І нарешті, головне, як це - бути дорослим? У грі вона більше не маля, вона - дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.
У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри його однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонажа. "Я - жабка-скрекотушка", "Я - лисичка-сестричка", "Я -вовчок-сірий бочок" – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну "магічну" обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.
Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості педагога і дітей. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор - заздалегідь відомий сценарій, в основі якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості педагога і дітей творчо її розвивати.
Навчити дітей творчо й самостійно розвивати тему гри допоможуть різноманітні засоби. Зокрема, зразки кількох варіантів її розв'язання спонукають дітей щоразу шукати й створювати новий варіант. Діти привчаються використовувати різні способи зображення, якщо вихователь комбінує в одній грі зображувальні засоби, властиві різним видам театралізованих ігор.
Щоб з'ясувати ці види, пропонуємо певну класифікацію ігор.
Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві великі групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.
Звичайно, кожна гра містить лише кілька найцікавіших (головних) ролей, наприклад Червона Шапочка і Вовк, Коза і Вовк. Менш привабливішими за своєю активністю, місцем і обсягом дій є такі персонажі, як бабуся, мисливці, козенята. Але навіть з урахуванням цих ролей не всі діти активно зайняті у грі. Щоб усі вихованці брали участь у грі, а не тільки споглядали спектакль, слід трохи пофантазувати. Наприклад, Червона Шапочка, доки дійде до бабусиного будиночка, зустрічає не лише Вовка, а й чимало звірят: одним вона допоможе в біді, з Іншими подружиться, ще інші попередять її про підступність та хижість Вовка. Дехто з дітей може зіграти ролі різних дерев, квітів, які вітають, супроводжують дівчинку, зображають стан погоди, посміхаються, хмуряться, знічуються під дощем, частують Червону Шапочку суницями, малиною, збирають гриби тощо.
Активна .участь всіх дітей у підготовці та ході гри розвиває в них самостійність, ініціативу, творчість. Якщо діти в кожній грі виконують принаймні хоч якусь роль, то щоразу вони почувають себе дедалі більше розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, всі інші наслідують їх у міру власних здібностей. Через найбільш цікаві (головні) ролі мають пройти усі діти. Так власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об'єднуються кілька дітей. Але самі діти не спроможні організувати всю групу. Та й у цьому немає потреби. Це вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти" ширму й розмістити біля неї ляльки бі-ба-бо, в іншому розмістити фланелеграф - різного виду призми, книжки, стенд і набори персонажів. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Спочатку поява тіні на екрані є незвичним видовищем для дітей. Врешті, допитливість перемагає, і діти з'ясовують, завдяки чому виникає тінь. Коли враження від ефекту тіні минає, вони самі беруться використовувати підготовлене вихователем обладнання для тіньового театру. Настільні ж театри влаштувати ще легше - згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Така тематична добірка нагадує вихованцям знайому гру, і вони охоче починають розвивати її по-своєму.
Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільних закладах виді Ігор, як імпровізація. Звичайно, такі ігри слід організовувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний .випадок. Можливо, хтось поводиться так, що заслуговує критичного демонстрування поведінки. Вихователь відповідно дає тему:-«Зумій поділитися», «Мій друг», «День народження», «Хто найкмітливіший» тощо. _ Можна обрати й тему, пов'язану з характеристиками образів, - Буратіно, Мальвіна, Котигорошко, Заєць чи їжак та інші. Після таких ігор досить лише запропонувати дітям ляльку, вбрану відповідно до знайомого образу, як вони починають зображати її манери, поведінку, вчинки.
Ніколи не слід повторювати буквально, одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків, знахідок.
Наприклад, гру на сюжет знайомої казки «Рукавичка» варто почати з вірша Н.Саконської «Де мій пальчик». Зрозуміло, що в наступній грі такий прийом недоцільний, бо момент несподіванки зникає. Щоб іншим разом зацікавити дітей цією грою, слід перед тим, як виводити їх на прогулянку, покласти на їхньому шляху рукавичку. Несподівана знахідка спонукатиме дітей пригадати початок казки: «Ішов дід-лісом та й загубив рукавичку...» І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Діти залюбки розбирають ролі, влаштовують ігрові ситуації. Вихователь лише допомагає їм в організації гри та виконує роль ведучого.

                                                     Музика для інтелекту

Успішність освітнього процесу великою мірою залежить від ступеня реалізації вимоги Базової програми щодо його інтегрованого характеру. Йдеться про таку інтеграцію пізнавального матеріалу, видів дитячої діяльності, педагогічних впливів, яка гармонізує розвиток дитини, полегшує їй освоєння нового. Одним із сильних засобів впливу є музика, що має величезний потенціал у розвиткові психічних функцій та інтелектуальних здібностей.

Вплив музики на мозок дитини
Будь-який сучасний педагог розповість про величезний вплив музики на розвиток дитини. Але всі його висловлювання, зазвичай, будуть обмежені сферою музично-естетичного виховання, і про роль музики у психічному й інтелектуальному розвитку дитини навряд чи почуєш. А коли й пощастить — то без чітких уявлень про механізми цього впливу і можливість його використання у повсякденній практиці роботи з дитиною. Тож розглянемо хоча б у загальних рисах природу впливу музики на психіку дитини.
Музика — феноменальне явище, яке надає нам великі можливості ще й для того, щоб навчати дітей основ наук. Встановлено: ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія — на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обох
півкулях, посиленню міжцентральної і міжпівкульної взаємодії. Причому сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на підсвідомому рівнях.
У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Для дошкільнят характерні мимовільність поведінки, підвищена емоційність, їхня пізнавальна діяльність більш безпосередня, цілісна, образна. Система навчання дошкільнят, що склалася за функціонування попередніх програм, не враховує цих особливостей і орієнтована на сприйняття лівою півкулею, що призводить до надмірного стимулювання її функцій, які малятам ще не властиві, й водночас гальмуються функції правої півкулі. Відомо також, що "лівопівкульний акцент" в освітній роботі спричиняє порушення міжпівкульної взаємодії та виникнення неврозів.
Цю проблему можна розв'язати використовуючи на заняттях та в організованій діяльності дошкільнят музику, оскільки музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в лівій, і в правій півкулях.
Крім того, велике значення має соціалізуюча сила ритму, яка виявляється у групових діях дітей, допомагаючи їм розпочинати і завершувати діяльність одночасно.
                                               

                                                       Музика в життєдіяльності дітей
Логіко-математичний розвиток
Завдяки музичним вправам, які супроводжують опанування елементарних логіко-математичних уявлень, дитина може не лише побачити, а й почути, "відчути на дотик" кількість, встановити взаємозв'язок між тим, як від збільшення кількості виконавців зростає насиченість звучання і, навпаки, повправлятися в орієнтуванні у часовому ряді — "після", "перед", "між".

                                                                        Мовленнєвий розвиток
На заняттях з розвитку мовлення музичні вправи та ігри допомагають краще зрозуміти різницю між голосними та приголосними звуками, твердими і м'якими
приголосними, ритміку вірша, а також полегшити й урізноманітнити процес навчання читання. Проспівуючи склади, діти краще засвоюють і вже не плутають
поняття "звук" і "літера", практично з перших занять починають правильно складати й читати слова.
Музичний матеріал можна використовувати і в процесі заучування віршів. Спосіб запам'ятовування, коли віршовані тексти промовляються на тлі спеціально дібраного музичного супроводу, мобілізує увагу дитини, допомагає створювати асоціації за суміжністю або схожістю, й завдяки цьому вона запам'ятовує швидше, а пам'ять отримує додаткове тренування. Створити в уяві яскравіші образи природи або об'єктів предметного світу допоможе накладання на музичне тло звуків цих об'єктів, записаних у реальних умовах (наприклад, шелест листя, голоси птахів, стукіт коліс потяга і т.д.).

                                                                           Малювання і письмо
Музичні фрагменти, супроводжуючи процес образотворчої діяльності дітей, стануть відправною точкою для фантазії, для пробудження переживань і думки,
пожвавлять візуальні образи. Правильно дібрана музика допоможе також сконцентрувати увагу дітей, налаштувати на роботу над малюнком. Музика, як і мовлення, може стати інструкцією до дії, вона здатна бути регулятором рухової діяльності руки. Ритмічна періодичність лежить в основі функціонування організму і багатьох видів діяльності людини. Тож ритмічні музичні твори допомагають дитині наносити однакові зображення через рівні відстані. Так малята вправляються у малюванні орнаментів, орієнтуванні на площині аркуша, написанні елементів літер у рядку. Слід зазначити, що у старших дошкільнят проявляються індивідуальні відмінності у формуванні графічних навичок. Одні діти виконують рухи швидко, енергійно, і деяка неточність руху їх не бентежить, цікавить лише його загальна спрямованість. Інші прагнуть виконати якомога точніший рух, щоб одержати правильну лінію. Супровідне використання музичних творів з різним ритмічним малюнком дає змогу уповільнити рух руки у квапливої дитини і, навпаки, пришвидшити його у повільної.
Зауважимо: дібраний музичний матеріал обов'язково має логічно вписуватись у структуру навчання. Музичні ігри та вправи слід упроваджувати послідовно, спи-раючись на вже набуті навички дітей. Музичні методи треба використовувати протягом заняття своєчасно, враховуючи періоди найбільшої уваги у дітей і періоди її спаду. Кількість супровідного музичного матеріалу на занятті має бути оптимальною: занадто велика його кількість ламає структуру заняття, знижує робочий настрій і, зрештою, перестає викликати інтерес. У той же час недостатнє або незавершене використання музичного супроводу, ігор та вправ, не дасть бажаної користі.
 

                                                         Рекомендації щодо добору музичного матеріалу
Основні критерії добору музичних творів
для роботи з дошкільнятами
• Переважно веселий характер (мажорна тональність твору, хоча для створення відповідного настрою можна використовувати і спокійні, елегійні мелодії).
• Не дуже швидкий темп.
• Мелодійність.
• Яскраві інструментальні тембри.
• Високий професіоналізм і академічність виконання.
Добираючи музичний матеріал як фон занять не музичного змісту, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що,
по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев'яні духові інструменти, а також виконуваній на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш "улюбленими" жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.
Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно- музику, дитина сприймає як належну ту культуру, що її
оточує. Так формуються смаки й уподобання, ігнорування цього факту, агресивне нав'язування дитині музичних творів, що подобаються вихователю, може призвести не до позитивного ефекту, а навпаки. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції і з класичної, і з естрадної ретро та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.
Якщо на занятті звучатиме не один, а більше музичних творів, їх треба добирати за принципом контрасту стилів, тембоів. темпів, щільності музичної фактури та з урахуванням інших музичних характеристик. Кожний музичний фрагмент має бути завершеною музичною думкою і чітко відділятися від наступного інтервалом тиші тривалістю не менше 10 секунд. А щоб не виникала перевтома від одноманітності одна й та сама добірка музичних творів повинна повторюватися не більше п'яти разів поспіль. Періодично добірки слід змінювати або оновлювати. Музичні ігри та вправи також варіюються й оновлюються.
Пропонуючи дошкільнятам музику не як тло їхньої діяльності, а як твір для зосередженого сприймання, важливо враховувати обсяг їхньої слухової уваги:
§ 2-3-річні діти здатні уважно слухати музику
1-1,5 хв;
§ 4-річні діти — близько 1,5-2 хв;
§ 5-6-річні діти — ДО З хв.
Подані часові відтинки слухової уваги дітей стосуються творів швидкого темпу й веселого характеру, час сприйняття дітьми повільних мінорних творів може бути меншим від зазначеного.
Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА
(акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.
Весь музичний матеріал — музичні програми, призначені для прослуховування, музичні ігри, пісеньки-поспівки, ритмічні вправи тощо — має бути доступний для сприйняття та виконання його всіма дітьми незалежно від їхніх музичних здібностей.
Щоб уникнути перевтоми, тривалість безперервного активного слухання музики дітьми 4-7 років не повинна перевищувати 10 хв для класичної музики і 4-5 хв для естрадно-джазової, тривалість безперервного пасивного слухання для дітей старшого дошкільного віку — не більше 30 хв.
Добираючи музичні твори для супровідного прослуховування (під час малювання, ліплення, аплікації, читання художніх творів) важливо врахувати індивідуальні музичні вподобання. Якщо якийсь твір викликає різко негативну реакцію хоча б в однієї дитини, він має вилучатися з музичної програми.
Якщо якась музична вправа викликає у когось постійні труднощі, її також слід замінити, віддавши перевагу більш доступній, оскільки кожній дитині на занятті
треба забезпечити ситуації успіху.
Щоб з'ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку.
Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки
(зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга — "Музика мені не подобається".
Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. їм пояснюють, що тримати піднятою треба лише якусь одну картку. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента (можуть змінювати свою думку у процесі його слухання) і також, на прохання педагога, після закінчення звучання кожного ривка.
Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.
                                                                       

                                        Ігри та вправи з музикою
Вправа "Звук затихає"
Мета. Розвивати у дітей вміння концентрувати увагу й зосереджуватися.
Обладнання: дзвоник або будь-який інший музичний інструмент зі звучанням, що поступово затихає (фортепіано, гітара, монохорд, гонг, трикутник, китайський дзвоник "Чарівний вітер" та ін.).
Зміст
Варіант 1. Педагог просить дітей (дитину) прислухатися до дзвоника (струни, клавіші, гонгу) доти, доки його звук зовсім не стихне.
Варіант 2. Можна використовувати парасольку, до якої підвішені металеві пластинки, дзвіночки, що мають приємний неголосний звук. Парасолька обертається — дзвіночки дзвенять, зупиняється — дзвіночки затихають. Діти (дитина) вслухаються доти, доки звук не припиниться повністю, показуючи руками затихання.
Гра "Скільки звуків у акорді"
Мета. Ознайомлювати дітей з десятком, вчити орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Обладнання: будь-який клавішний інструмент (фортепіано, дитячий музичний інструмент — іоніка тощо), картки із зображенням крапок від 1 до 10.
Зміст
Педагог демонструє дітям першу картку, на якій зображена одна крапка, програє при цьому один звук на фортепіано і повідомляє, що це "один". Далі — дві крапки: програє два звуки одночасно. Дітям пропонують зіграти на фортепіано (іоніці) стільки звуків, скільки намальовано крапок. Картки демонструються послідовно від 1 до 10. При цьому педагог запитує: "Скільки тут крапок ти бачиш? Скільки звуків потрібно зіграти? Скільки клавіш ти натиснув? Скільки пальчиків грало? Скільки ноток прозвучало? Скільки звуків ти почув?".
Отже, діти сприймають кількість і за допомогою зору, і за допомогою відчуттів, і на слух. Знайомство з десятком відбувається відразу, малі бачать, як на кожній наступній картці додається ще одна крапка, на клавіатурі додається ще одна клавіша, акорд (одночасне звучання кількох звуків) стає більш насиченим — адже кількість звуків збільшується.
Далі картки пропонуються у зворотному порядку, аналогічно по одному забираються в акорді звуки. Так діти автоматично засвоюють, що подальше число утворюється шляхом додавання одиниці до попереднього, а також те, що кожне наступне число більше, а попереднє менше. Вони легко починають орієнтуватися на числовій прямій, порівнювати числа.
Важливо показати дітям, що вибір клавіш може бути довільним, головне — щоб правильною залишалася кількість звуків; наприклад, число "три" можна уявити у вигляді акорду, де звуки звучать одночасно на поряд розташованих клавішах, або у вигляді тризвуччя, де клавіші розташовані через одну, або як завгодно по-іншому.
Отже, демонструється і рівність чисел. Дітям пропонують жартівливе завдання — повернути картку із зобр

 

   
 20181211 102528  музкерівнику
 наші гр 5  наші групи 7 гр
1  2
 3  4
 5  6
 7  1 2
   


 

Майструємо екологічні

народні дитячі інструменти

 

Нині в тренді перебуває все, що пов’язано із префіксом «еко». Дитячі іграшки та музичні інструменти — не виняток. Коштують вони, звісно, недешево. Та чи варто купувати те, що можна виготовити власноруч із природних матеріалів? Тим паче, що такі музичні інструменти можуть змайструвати й самі діти.

Одним із наймогутніших чинників винахідництва є слово «нібито» — сигнальне слово гри. А найдивовижнішою здатністю гри є оживлення могутньою силою уяви звичайних предметів, перетворення власне будь-чого на будь-що. Достатньо кількох вправних рухів —і відбудеться магічне перетворення гарбузового огудиння на дудочку, очеретинок —на скрипку чи цимбали, абрикосової кісточки — на свищик.

Народні дитячі саморобні музичні інструменти з природних матеріалів нагадують справжні й дають змогу задовольняти потребу дитини в розвитку слуху, чуття ритму, відчуття гармонії. Адже дитина часто має психологічну потребу створити шум —покричати, постукати, посвистіти, а народні дитячі музичні інструменти дають їй змогу, насолодившись шумом, перетворити його на мелодію. Утім, процес творення дитину тішить не менше, ніж процес гри. Виготовлення дитиною музичного інструмента власноруч дарує їй змогу навчатися оживляти, навіть олюднювати природу довкола себе, даючи їй голос, звучання. Тож, відчувши широту власних можливостей винахідництва і видобутку звуку, мелодії, дитина вчиться наполегливо й зосереджено досягати мети, а ще—розвивається музично, підпорядковуючи собі звук.

Одними з найпростіших у виготовленні народних дитячих музичних інструментів є свищик та дрикавка з волоського горіха, вуркало-гудок із дерева та дзикавка з дерев’яного гребінця. Спробуйте змайструвати їх разом із дітьми.

Свищик із волоського горіха

На одному з боків цілого волоського горіха посередині ножем або свердлом видовбуємо отвір і виймаємо звідти ядро. Потім цим отвором свищик прикладаємо до губ і знаходимо положення, за якого вийде свист.

Дрикавка

     До половинки шкаралупи волоського горіха щільно прив’язуємо міцну нитку, скручену вдвоє. У нитку встромлюємо паличку. Якщо паличку відгинати, а потім відпускати, утворюватиметься звук.

Вуркало-гудок із дерева

    Беремо довгий ціпок. Вистругуємо гладеньку дощечку із соснини завдовжки півметра, завширшки — два-три пальці, а завтовшки, як соломина. На цій дощечці з краєчку робимо дірочку, крізь яку протягуємо міцний мотузочок, і зв’язуємо дощечку з ціпком. Після цього потрібно вертіти ціпком дощечку над головою чи перед собою — у русі вона фурчатиме.

Дзизкавка

    Поміж зубцями дерев’яного гребінця прокладаємо тоненький папірець.

Злегка торкаючись до нього губами, дмухаємо — виходитиме звук «дз-дз-дз».

 

 

Шановні батьки!

Ми з Вами разом зацікавлені у гармонійному розвитку. Сподіваємося, що ці поради допоможуть Вам!

 

Поради щодо розвитку творчості дитини

 

1. Знайомте дітей з усіма видами мистецтва.

2. Відвідуйте з ними театри, концерти, виставки , циркові вистави, музеї тощо.

3. Читайте дітям авторські та народні казки, дитячу літературу.

4. Заохочуйте дітей до імпровізованої драматизації казок, пісень, віршів.

5. Пропонуйте дітям придумувати свої казки й відображатиу малюнках, грі, діях

6. Виготовляйте разом з дітьми різні види лялькового театру (настільний, театр-рукавичка, тіньовий, пальчиковий тощо).

7. Дозволяйте дітям переглядати дитячі передачі, фільми, мультфільми.

8. Організовуйте домашні концерти, на яких діти будуть виконувати не тільки знайомі пісні та таночки, а й придумані.

9. Дозволяйте дітям фантазувати, виявляти творчість.

10. Розвивайте у своїх дітях творчі здібності шляхом відвідування музичних шкіл, театральних гуртків та студій.

 

Поради для батьків щодо музично-естетичного виховання дітей

  • Співайте разом зі своєю дитиною вдома колискові, забавлянки, пісні-небилиці тощо.
  • Слухайте разом із дитиною музику в живому виконанні, аудіо записи.
  • Музикуйте з дитиною на музичних інструментах – справжніх, іграшкових чи виготовлених власноруч.
  • Імітуйте голоси персонажів під час читання дитиною казок.
  • Влаштовуйте вдома імпровізовані танцювальні виступи.
  • Готуйте разом із дитиноюд музичні номери, виступи-сюрпризи до родинних свят.
  • Грайтеся з дитиною у музичні ігри.
  • Поєднуйте діяльність дитини в побуті з творчістю.
  • Підтримуйте розмову з дитиною, коли вдома ділиться своїми музично-естетичними враженнями.
  • Поповнюйте домашню музичну фонотеку музичними казками, дитячими піснями, мюзиклами тощо.

 

Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний світ, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина - це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного "Я", на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.

Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається - будь то дитина або дорослий - повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт "відразу" заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.

Все вищесказане - лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше


Вплив музики на мозок дитини

Будь-який сучасний педагог розповість про величезний вплив музики на розвиток дитини. Але всі його висловлювання, зазвичай, будуть обмежені сферою музично-естетичного виховання, і про роль музики у психічному й інтелектуальному розвитку дитини навряд чи почуєш. А коли й пощастить — то без чітких уявлень про механізми цього впливу і можливість його використання у повсякденній практиці роботи з дитиною. Тож розглянемо хоча б у загальних рисах природу впливу музики на психіку дитини.

Музика — феноменальне явище, яке надає нам великі можливості ще й для того, щоб навчати дітей основ наук. Встановлено: ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія — на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обохпівкулях, посиленню міжцентральної і міжпівкульної взаємодії. Причому сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на підсвідомому рівнях.

У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Для дошкільнят характерні мимовільність поведінки, підвищена емоційність, їхня пізнавальна діяльність більш безпосередня, цілісна, образна. Система навчання дошкільнят, що склалася за функціонування попередніх програм, не враховує цих особливостей і орієнтована на сприйняття лівою півкулею, що призводить до надмірного стимулювання її функцій, які малятам ще не властиві, й водночас гальмуються функції правої півкулі. Відомо також, що "лівопівкульний акцент" в освітній роботі спричиняє порушення міжпівкульної взаємодії та виникнення неврозів.

Цю проблему можна розв'язати використовуючи на заняттях та в організованій діяльності дошкільнят музику, оскільки музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в лівій, і в правій півкулях.

Крім того, велике значення має соціалізуюча сила ритму, яка виявляється у групових діях дітей, допомагаючи їм розпочинати і завершувати діяльність одночасно.