Світ емоцій

 

 

Весело релаксуємо

 

Арттерапія

Розвиваємо пальчики

 

 

Піскотерапія

 

 

Кріотерапія

( ігри з льдом)

 

 

 

Емоційні розлади у дітей

ЕНУРЕЗ

Енурез — нетримання сечі в дитини.

Причини:

• виховні впливи, що принижують гідність дитини;
• насильство над особистістю дитини;
• початок відвідування дитячого садка;
• конфліктна ситуація в родині, незгоди;
• поява в родині другої дитини. Почуття ревнощів може призвести до реакції протесту;
• різні типи темпераменту в матері й дитини у спілкуванні призводять до перевтоми;
• захисна реакція — глибокий сон.

 

Як треба поводитися з дитиною, яка страждає від енурезу?

1. У жодному разі не карати й не сварити.
2. Ніколи не дорікати.
3. Робити вигляд, що нічого страшного не сталося.
4. Уселяти віру в себе.
5. Не давати замикатися на своїй проблемі.
6. Розвивати почуття впевненості в собі.
7. Заохочувати гратися з однолітками.
8. Заспокоювати й підбадьорювати.
9. Зайвий раз не демонструвати перед дитиною свою охайність.
10. Зробити все можливе і неможливе, щоб у малюка не було комплексу неповноцінності.
11. При народженні другої дитини дати зрозуміти, що дитину люблять так, як і раніше.
12. При бурхливій реакції протесту використати метод ігнорування (наприклад, тобі подобається ходити мокрим — будь мокрим).
13. Не забувати про метод заохочення (коли прокинеться сухим—зробити йому щось приємне).
14. При нічному нетриманні сечі привчати спати на спині.
15. Не давати пити на ніч багато рідини, дайте кілька ложок солодкого сиропу.
16. Відгороджувати сонну дитину від сторонніх звуків і шумів.

 

Як не треба поводитися з дитиною, яка страждає від енурезу?

1. Постійно нагадувати, що малюк гірший за інших дітей.
2. Уселяти почуття неповноцінності.
3. Змушувати прати свої простирадла і штанці й самому розвішувати їх.
4. Соромити й карати, особливо при сторонніх.
5. Придушувати віру в себе.
6. Кожним жестом підкреслювати нелюбов до малюка.
7. Демонстративно нагадувати йому про свою охайність.
8. При народженні другої дитини змушувати виконувати роль прислуги немовляти, не звертати на нього уваги.
9. Давати пити перед сном багато рідини.
10. Якщо енурез у дитини чомусь затягується, необхідне втручання фахівців: невропатолога, психіатра, психолога, уролога.

 

 

КОЛИ ДИТИНА ЗАЇКАЄТЬСЯ

Причини:

• заїкуватість уперше може з'явитись у два роки, коли дитина бурхливо освоюєфразову мову й виражає свої думки вже не односкладово, а реченнями, для складання яких вона має робити паузи, щоб дібрати необхідні слова;
• у три роки причина заїкуватості — вразливість дитини, підвищена емоційність;
• приводом для заїкуватості може бути «боротьба» з упертістю, коли батьки мріють переробити маля;
• розлука з мамою, коли малюка оформляють у дитячий садок, і він боїться, що мама його залишить;
• коли в будинку з'являється друга дитина, а перша мріє повернути увагу батьків, змусити їх, як і колись, турбуватися про неї;
• коли батьки самі в дитинстві були заїкуваті, якщо вони невиразно й дуже швидко говорять так, що маля не встигає за їхнім темпом мовлення;
• коли дитина замкнута й сором'язлива у спілкуванні, а батьки ходять із нею весь час у гості.

 

Як треба поводитися з дитиною, яка почала заїкатися?

1. Узяти себе в руки й не панікувати.
2. Спробувати розібратися в причинах дефекту.
3. Ліквідувати їх
4. Створити вдома спокійну обстановку.
5. Не сваритися при дитині й не конфліктувати.
6. Оберігати малюка від бурхливих емоцій.
7. Виключити гучні крики та дитячі компанії.
8. Зменшити інтелектуальне навантаження.
9. Допомогти позбутися страхів.
10. Сформувати впевненість у собі.
11. Знайти тактику правильного виховання.
12. У сім'ї має бути єдиний стиль виховання.
13. При народженні другої дитини приділяти первістку максимум уваги.
14. Навчити малюка правильно спілкуватися.
15. Почекати з оформленням у дитячий садок.
16. Послабити нервове напруження.
17. Відволікати його від мовного дефекту й не фіксувати на цьому уваги.
18. Говорити в присутності дитини повільно й тихо.
19. Підвищувати загальну опірність його організму для профілактики різних захворювань.

 

Як не треба поводитися з дитиною, яка заїкається?

1. Підкреслювати занепокоєння.
2. Акцентувати увагу на дефекті й у присутності дитини жаліти її.
3. Панікувати.
4. Змушувати по декілька разів правильно вимовляти слова.
5. Передражнювати дитину.
6. Постійно залучати до бесід і розмов.
7. Заохочувати гучні товариства.
8. Сваритися, конфліктувати.
9. Лякати.
10. Збільшувати інтелектуальне навантаження.
11. Пам'ятайте, що термін звільнення від заїкуватості багато в чому залежить від вас.

 

АУТИЧНА ДИТИНА

Аутична дитина — дитина з порушенням спілкування («аутизм» — занурення в себе).

Коли ви бачите, що ваша дитина віддає перевагу самотності й уникає будь-якого спілкування, коли вона немов одурманена й дотримується ритуалів у кожній дрібниці; коли її візитною карткою є незграбність; коли, швидко все схоплюючи, дитина не може реалізувати свої здібності; коли вона говорить із пелюшок, як дорослий, або белькоче, ніби мала дитина, причому все це відбувається не в екстремальних ситуаціях, а постійно, то в цих випадках необхідно терміново звернутися до психіатра.

 

Як треба поводитися з аутичною дитиною?

1. Намагатися викликати в дитини потребу емоційного спілкування й навчити відчувати радість від нього.
2. Установити особливий, теплий емоційний контакт із малюком.
3. Дозувати своє спілкування з ним.
4. Не залишати на самоті із самим собою.
5. Шукати дитині друзів.
6. Уселяти впевненість у собі.
7. Намагатися змусити малюка застосувати свої здібності.
8. Допомогти здобути побутові навички й навички самообслуговування.
9. Зацікавити грою і навчити гратися іграшками в рольові ігри.
10. Шукати шляхи, які допоможуть розвивати мовлення дитини, наблизивши її до вікового.
11. Учити замінювати монологи діалогами.
12. Визначити причини страхів і ліквідувати їх раз і назавжди.
13. Підбадьорювати дитину, коли вона відчуває страх.
14. Придумувати ігри, в яких дитина тріумфувала б над страхом.
15. Не говорити в присутності малюка про вчинки, що вас дратують.
16. Намагатися симптоми або ознаки агресії перевести у фрагмент гри, переключивши увагу дитини на інші дії.
17. Не руйнувати ритуали, а повністю опиратися на них, прагнучи допомогти дитині, тому що зазвичай лише завдяки їм ваше маля здатне пристосуватися до дійсності.
18. Дозувати все нове в розумних межах.
19. Прагнути зробити свою діяльність із малям цілеспрямованою і своєчасною.
20. Проконсультуватись у психоневролога.

 

Як не треба поводитися з аутичною дитиною?

1. Блокувати емоційний контакт із нею.
2. Не надавати малюку уваги, заохочувати його усамітнення.
3. Пустити розвиток дитини на самоплив.
4. Спілкуватися з малюком до повної його знемоги.
5. Насильно змушувати дитину спілкуватися з незнайомими людьми.
6. Критикувати.
7. Усе робити замість дитини, не формуючи навички самообслуговування.
8. Не залучати до гри.
9. Звалювати на дитину все нове і незнайоме їй.
10. Глузувати з неправильної вимови або неправильного вживання слів у мові.
11. Навмисно лякати.
12. Сприяти агресії.
13. Карати за ритуали у поводженні дитини.
14. На звертати уваги на дивну поведінку і не радитися з приводу цього з лікарем.

 

 

СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА

Сором'язливість — засіб захисту. Щоб вижити, потрібно сховатись, як равлик, у сором'язливість: «Я не такий, як усі. Я — найгірший».

Причини:

• коли батьки культивують відчуття залежності від дитини, у всьому підкреслюючи свою перевагу;
• коли батьки спеціально провокують у дитини тривогу перед звичайною життєвоюситуацією;
• коли батьки помічають у дитини тільки недоліки.

 

Як треба поводитися батькам із сором'язливою дитиною?

1. Бути дуже делікатними з нею.
2. Не використовувати авторитарний метод виховання.
3. Не перетворювати дитину в Попелюшку.
4. Усе робити так, щоб дитина почувалася захищеною і незалежною.
5. Зменшувати тривогу.
6. Підвищувати рівень її самооцінки.
7. Учити самоповаги.
8. Хвалити її й робити компліменти.
9. Формувати впевненість у собі.
10. Любити.
11. Допомогти їй знайти те, у чому вона перевершувала б однолітків.
12. Учити йти на ризик.
13. Формувати навички спілкування.
14. Заохочувати ігри з однолітками.
15. Допомогти знайти друга-захисника.
16. Не порівнювати зовнішній вигляд дитини з виглядом інших.
17. Не критикувати вголос її інтелектуальні здібності.
18. Не створювати такі ситуації, в яких малюк почувався б неповноцінним і був об'єктом жартів та глузувань.
19. Дитина має відчувати, що вона неповторна.
20. Бути ніжними з нею.
21. Співчувати.
22. Підтримувати.
23. Зробити так, щоб довіра з'єднала вас і вашу дитину.

 

Як не треба поводитися із сором'язливою дитиною?

1. Культивувати в дитині комплекс неповноцінності й сором'язливість.
2. Критикувати фізичні недоліки та розум дитини.
4. Висміювати дитину в присутності інших.
5. Не дозволяти гратися з дітьми й ізолювати від однолітків.
6. Провокувати тривожність.
7. Підкреслювати незахищеність і залежність від вас.
8. Критикувати за сором'язливість.

 

Чи можна класти дворічну дитину із собою в ліжко, якщо серед ночі вона прийде у спальню батьків?

Певно, що в ночі найлегше вчинити саме так. Але дуже скоро батькам стане зрозуміло, що цього робити не треба, тому що малюк почне звикати спати тільки в їхньому ліжку. Це створює незручності для батьків. Більшість фахівців вважають, що це дуже шкідливо і для дитини. Тому необхідно швидко, твердо та впевнено відводити дитину назад у її постіль. Не варто навіть залишатися з нею у кімнаті. Іноді можна затриматись на кілька хвилин, але в жодному разі не лягати в ліжко малюка, навіть, якщо воно просторе.

Дитині до трьох років краще спати в огородженому дитячому ліжечку.

 

Як навчити дитину спілкуватися з однолітками?

 

Формуючи в малюка прагнення до спілкування, батьки мають заохочувати навіть найнезначніші його спроби гратися з однолітками.

Якщо двоє малюків намагаються обмінятися іграшками, можна схвалити це: «Толя погрався і віддав Володі. Молодець!»

Грається дитина сама але поруч з іншими. Це також можна відзначити: вона навчилася не заважати, покладений початок поваги до справ оточуючих. Дорослий скаже: «Добре грався, не заважав нікому».

Маленьких дітей, які ще не вміють домовлятися між собою, слід спонукати до об’єднання з іншими малятами. Наприклад: «Запропонуй цій дівчинці свій совочок, хай пограється поруч із тобою», «Запитай, як звуть цього хлопчика, і пограйся з ним в м’ячика», «Запроси Павлика разом подивитися малюнки в книзі», «Сідай поруч зі мною, я розповім Вірі, Маринці і тобі цікаву казочку».

 

Як привчити малюка прибирати іграшки після завершення гри?

Коли заняття або гра закінчені, від дітей дійсно, вимагається вміння прибрати все, із чим вони займалися. Це найважчий і не зовсім приємний обов’язок, який не завжди співпадає з настроєм дитини.

Малюкам необхідно постійно нагадувати і показувати, як і де слід класти іграшки. Іноді дитина, підкоряючись цій вимозі, виконує її формально, недбало. Наприклад, ставить пірамідки на місце, але вони не складені як належить, кільця нанизані не послідовно.

Подібні дрібниці слід відзначити і попросити навести лад. Показати, як це зробити, або запропонувати: «Давай разом приберемо». Іноді на допомогу варто підключити старшого брата чи сестру.

 

Як виховати в дитині дбайливість, бережливе ставлення до речей?

 

Навчаючи малят діям з предметами, поясніть, що іграшки, посібники, речі тоді лише слугують довго, якщо з ними поводяться акуратно: «Кубики після гри складають у коробок, інакше картинки на них затруться, відклеяться і ними не можна буде гратися». Покажіть: «Ось так їх вкладають – рівненькими рядочками, щільно прикладаючи один до одного. Бачиш, тепер кришка коробка вільно закривається, і він залишиться цілим, а кубики не розгубляться».

Допомагаючи дитині роздягатися, поясніть: «Речі складають акуратно, ось так: спочатку капці – їх постав біля ліжка, потім сорочку, колготи. Усе це акуратно повісь на стільчик. Тобі зручно буде одягатися в ранці, бо все вже напоготові, ніщо не зімнеться, бери та одягай!» Якщо дитина розуміє мету своїх дій, вона швидше засвоює вимоги, у неї легше формуються навички охайності.

 

Чи можна подолати жадібність дитини?

 

Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається лише за певних ситуацій, то батькам цілком під силу допомогти дитині подолати цю рису характеру назавжди.

Для початку розкажіть малюкові, що почуває людина, із якою він не бажає ділитися. Наприклад, ви помітили, що інша дитина зацікавлено дивиться на гарну ляльку, яку тримає в руках ваша донька.

Намагайтеся перемкнути увагу своєї дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін на певний час. Ви побачите, що поступово ваша дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла когось порадувати.

Обов’язково кажіть дитині і демонструйте, як ви задоволені і горді за неї, якщо вона поділиться із кимсь яблуком, іграшкою. Чим частіше ви будете заохочувати малюка ділитися з оточуючими і хвалити його за вияв щедрості, тим охочіше він буде радувати своєю увагою вас, інших близьких людей та своїх друзів.

 

Чи обов’язково для дитини дотримуватися певного режиму дня?

 

Режим – точно встановлений порядок дня – не вигадка фахівців. У його основі – багатовікове спостереження за розвитком природи та фізіологічними процесами людини. На цій основі фізіологи, гігієністи педагоги розробили науково – обгрунтовані рекомендації з організації життя людини, з розумної зміни видів її діяльності.

Дитині встановлюють постійний режим дня, якого потрібно постійно дотримуватися. Це сприяє її правильному розвитку ,привчає до дисципліни, формує уявлення про обов’язки.

На науковій основі доведено, що прийом їжі, вкладання спати, прогулянки, ігри – усе це сприяє зросту ,зміцненню здоров’я та врівноваженому психологічному стану дитини.

 

Ваш син чи донька питає: «А ти колись помреш?».

Ви ніяковієте і думаєте: «Чи в такому віці він зрозуміє мою відповідь?

Як говорити з дитиною про смерть?».

 

ЩО ВАМ ВАРТО ЗНАТИ

Діти задумуються про смерть. Іноді вони навіть бавляться в ігри, в яких хтось з учасників вдає, що помер. Тому не варто вважати смерть забороненою темою. Будьте готові відповісти на будь-які запитання дитини про це. Якщо час від часу ви відверто обговорюватимете з дитиною питання смерті, то цим допоможете їй навчитися давати собі раду зі смертю близької людини.

Розмови про смерть не викличуть у дитини моторошних думок. Навпаки, вони допоможуть їй розвіяти страх. Однак вам, можливо, доведеться виправити її неправильні погляди. Приміром, на думку деяких експертів, багато дітей віком до 6 років не вважають, що смерть — це дійсно кінець життя. У своїх іграх дитина «помирає», а вже за мить «оживає».

Підростаючи, діти починають розуміти, що смерть — це не гра. Тож у них можуть з’являтися запитання, тривоги й навіть страх, особливо якщо помирає хтось із близьких їм людей. Ось чому дуже важливо обговорювати з дітьми цю тему. У дитини може розвинутись тривожний стан, пов’язаний зі смертю, якщо вона відчуває, що вдома на цю тему говорити не можна.

Вам не треба надміру хвилюватися про те, що сказати. За даними одного опитування, діти прагнуть «чути правду, сказану делікатно». Будьте певні: дитина зазвичай не ставитиме запитання, якщо вона не готова почути на нього відповідь.

ЩО ВАМ РОБИТИ

При нагоді розмовляйте з дитиною про смерть. Якщо дитина побачить на землі мертву пташку або якщо помре її домашній улюбленець, за допомогою простих запитань заохотьте її поговорити про це. Наприклад, ви могли б запитати: «Чи мертві тварини страждають? Чи вони відчувають холод або голод? Як зрозуміти, що тварина або людина мертва?»

Не приховуйте правди. Коли помирає хтось із ваших знайомих або родичів, не вживайте фраз на зразок: «Він пішов від нас». Це лише вводить в оману, бо ваша дитина може подумати, що померлий скоро повернеться. Натомість говоріть прямо і простими словами. Приміром, ви могли б сказати: «Коли бабуся померла, її тіло перестало працювати. Ми не можемо говорити з нею, але ніколи її не забудемо».

Малі діти можуть думати, що смерть є заразною. Тож запевніть їх, що їм ніщо не загрожує. Заспокоюйте свою дитину. Вона може думати, що хтось помер через її вчинки або думки. Замість того щоб просто казати дитині, що вона не винна в тому, що сталося, ви могли б запитати: «Чому ти думаєш, що це твоя вина?». Уважно вислухайте дитину і не легковажте її почуттями.

Заохочуйте дитину до розмови. Не бійтесь говорити про близьких людей, які померли, в тому числі про родичів, яких дитина ніколи не бачила. Ви можете з теплотою згадувати дядька, тітку або дідуся чи бабусю і розповідати кумедні випадки з їхнього життя. Не уникайте розмов про цих людей. Так ви допомагаєте дитині зрозуміти, що їй теж не треба боятися говорити чи думати про них. Водночас не змушуйте дитину до розмови. Поговорити про це можна і пізніше, коли ви відчуєте, що дитина готова до цього.

21 заповідь для батьків

Якщо Ви будете хоча б раз на тиждень перечитувати список цих заповідей, то взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1. Дітей вчить те, що їх оточує.

2. Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3. Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4. Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5. Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6. Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8. Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9. Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10. Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11. Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона   вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.